lifecell по-французьки. Частина 2
Намагаючись знайти відповідь на поставлене ним запитання, редакція Mind.ua спробувала розпитати Анатолія Фроленкова та Олександра Глущенко. Не можу сказати, що запропоновані ними пояснення виглядають вичерпними.
За словами Анатолія Фроленкова, теоретично новому власнику актив потрібен для трьох сценаріїв. «Перший малоймовірний – швидкий перепродаж. Наскільки знаю, такі спекулятивні угоди – не профіль французів. Другий, найбільш вірогідний, – посилення позицій lifecell через купівлю операторів ФШСД та подальший продаж стратегам Orange, Deutsche Telekom, Vodafone тощо. Третій сценарій – французи надовго стають стратегічними інвесторами в Україні, також купують місцевих гравців у сегменті ФШСД. Плюс французи мають доступ до різних дотаційних програм, фондів із відновлення ЄС. Можливо, у такий спосіб вони думають залучити пільгові вливання в інфраструктуру», – пояснює експерт.
Підписуйтесь на Mediasat в Telegram: тут найцікавіші новини зі світу технологій
«Коли у групи багато активів у різних країнах – важлива синергія. Потрібно збільшувати абонентську базу для того, щоб показувати цю синергію перед акціонерами. І навіть, якщо це проблемна країна, додати понад 9 млн клієнтів – непоганий показник. А абонент в Україні коштує на порядок дешевше, ніж у ЄС», – розмірковую пан Олександр Глущенко. Також експерт припускає, що французи сильно вірять у перемогу України.
«Ринок відкритий і настільки просів, що іноземні інвестори можуть скуповувати активи в рази дешевше, ніж вони коштують за кордоном».
Про яку синергію може йти мова у випадку різних країн? Роумінгові угоди між Україною та ЄС досі мають надзвичайний характер і будуть переглянуті в майбутньому в небажаний для українських операторів бік. Акціонерів давно не цікавлять абоненти самі по собі. Сучасна Африка може запропонувати не дев’ять, а десятки, якщо не сотні мільйонів таких самих дводоларових абонентів. Причому плекати їх доведеться в інвестиційному кліматі, який якщо і відрізняється від українського, то несуттєво, а часто навіть у кращий бік. Власне, про національні особливості інвестиційного клімату в статті написано цілком недвозначно.
Ідея інтеграції з операторами фіксованих мереж впирається в питання про вартість цих активів. Як нещодавно скаржився представник NEQSOL Holding (власник Vodafone), «ті ставки дисконтування, які працюють в Україні, дають таку ціну, за яку власники бізнесу не готові виходити з активів». Іншими словами, власники українських операторів фіксованих мереж попри всі обставини продовжують «висиджувати» свої активи в очікуванні принца на білому мерседесі, який без зайвого базікання завалить їх грішми. Ніщо з того, що відомо про месьє Ньєля не дає підстав очікувати від нього таких широких кроків.
Тож як вдалося вмовити покупця – французьку інвестиційну компанію NJJ Capital – так ризикнути під час війни? Чому після 18 років роботи в Україні Turkcell вирішила залишити наш ринок? Які сюрпризи французи можуть приготувати для успішнішої конкуренції з «Київстар» та «Vodafone Україна»? – на жодне з цих запитань нема відповіді.
lifecell по-французьки. Частина 4
