lifecell по-французьки. Частина 1
На думку колишнього СЕО «Київстар» Петра Чернишова, якого цитує Forbes, виглядає так, наче «продавець хоче вийти з ринку на будь-яких умовах». Оператор вперше вийшов на річний прибуток у 2,59 млрд грн у 2020-му – після 16 років роботи на ринку. Але вражаючі уяву мільярди гривень становлять всього лише 96 млн доларів. Для порівняння за весь цей час материнська компанія проінвестувала в lifecell $3,6 млрд.
При цьому сама Turkcell останні роки має хронічні проблеми: «У 2018-ому компанія закінчила рік із $4,34 млрд, що на 10% менше ніж роком раніше. Найбільш драматичне падіння було у 2022-му – виторг упав на 16% і становив $3,13 млрд. Частково проблеми компанії обумовлені ситуацією в турецькій економіці — за 2022 рік курс ліри до долара впав на 30%, роком раніше — на 44%».
Цікаво глянути на оцінки ціни, яку узгодили сторони, що їх дали українські інвестаналітики на початку січня, до розкриття цієї інформації в другій заявці. Керівник аналітичного відділу інвесткомпанії Concorde Capital Олександр Паращій вважав номінальну оцінку активів, а саме $333,4 млн для lifecell, 47,2 млн грн для ТОВ «Глобал Білгі» і 1,96 млрд грн для ТОВ «Укртауер», нереалістичною. На його думку, ринкова вартість активів з дисконтом на воєнні ризики роботи в Україні могла сягнути лише $140-160 млн. «Однак така оцінка можлива за умови, що продавець та покупець вирішать політичні ризики lifecell пов’язані з арештом корпоративних прав», — додав Паращій.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
Відсутність відповідей на прості й очевидні запитання змусила зайнятися французько-турецькою угодною ще одне видання, Mind.ua. В публікації «Один зі сценаріїв купівлі lifecell – перепродаж Orange або Deutsche Telekom. Навіщо ще французам український оператор» зроблено ще одну спробу знайти відповіді на ці запитання. Порівняно зі статтею Forbes в цій публікації відображено кілька нових цікавих моментів.
По-перше, за словами пресслужби lifecell «Turkcell ніколи не шукав покупця для свого українського активу. “Він сам звернувся та переконав нашу материнську компанію у цій угоді”». Це вельми цікаве твердження. По-друге, турки вказують на «непередбачуваний фактор війни» як один з чинників, який вплинув на їхнє рішення. Нарешті, втретє, в публікації згадується емоційна репліка СЕО lifecell Ісмета Язиджи, якою він супроводив першу звістку про угоду: «Мова про компанію, яка не знайшла б нікого, хто б її поглинув за $1 п’ять років тому. Мова про компанію, яка раніше ніколи не отримувала навіть $1 прибутку».
Тобто французи виглядають як чи то авантюристи, які лізуть туди, звідки за першої нагоди намагаються прибратися навіть турки, чи то як відчайдушні, на грані адекватності ентузіасти української перемоги з подальшою епічною розбудовою, під час якої будь-який бізнес зростатиме як на дріжджах.
Окрім цього, в публікації згадуються деякі факти з минулого ТОВ «Лайфселл», які теоретично могли б допомогти читачеві зрозуміти контекст того, що відбувається. Наприклад, у 2015 році ахметівський СКМ вийшов зі спільного бізнесу, отримавши за 45% акцій компанії $100 млн. На жаль, цей факт чи то не пригорнув уваги авторки, чи то не надихнув процитованих коментаторів. А дарма.
lifecell по-французьки. Частина 3
