lifecell по-французьки. Частина 3
Публікації ЗМІ вкотре продемонстрували застарілу проблему вітчизняного ринку телекомунікацій. Механізми, які мусять забезпечувати так звану інституційну пам’ять та спадкоємність якщо не відсутні взагалі, то спрацьовують через раз. Публічному простору бракує людей та інституцій, які могли б виступати в ролі носіїв експертизи. Які б допомагали усвідомлювати, що важливо, а що ні. Які питання потребують негайної відповіді, а що можна відкласти в сторону.
Чого не вистачає в обох публікаціях (мова йде про публікації у Forbes.ua та Mind.ua, – ред.Mediasat)? По-перше, геть недостатньо артикульоване питання щодо можливості продажу активу, на який накладено арешт. Сама можливість подібних фокусів говорить про інвестиційний клімат України набагато більше, аніж воліли б владні особи. Це дійсно потужний сигнал, але геть не того штибу, яким варто пишатися.
Підписуйтесь на Mediasat в Telegram: тут найцікавіші новини зі світу технологій
Далі, згадані Mind $100 млн, які турки заплатили у 2015 році за долю Ахмєтова, заслуговують на пояснення. Між $100 млн за 45%, але дев’ять років тому та $500 млн за 100% і зараз – є суттєва різниця. Ба більше, жодна з публікацій не містить достатньо інформації, аби прояснити заявлену французами ціну.
Висить у повітрі, зокрема, запитання де саме помилялася у своїх оцінках славнозвісна Concorde Capital, чий засновник Ігор Мазепа має імідж мегауспішного інвестбанкіра? Адже від початку ця компанія в особі керівника аналітичного відділу п. Паращія називала цифру в $140-160 млн, більш ніж в три рази нижчу.
В цьому місці були б доречні згадки про свого штибу ДНК ТОВ «Лайфселл», яка йому притаманна через характерні саме для нього обставини появи на світ та перші роки існування. Цікаво, наскільки знайомі із цим аспектом покупці, чи був він відображений в результатах виконаного ними due diligence? Не факт, не факт.
Допитливий й досвідчений читач може поставити питання чи доречно взагалі покладатися на офіційну звітність компанії як на джерело первинних даних для її аналізу? Не є секретом, що з перших років присутності ТОВ «Лайфселл» на ринку (тоді ще під назвою ТОВ «Астеліт»), їй закидали надмірне захоплення креативом в бухобліку та корпоративній звітності. Інсайдери звинувачували турецький менеджмент в тому, що за допомогою нескладних трюків він приховує економічний результат.
Для цього нібито використовувалися численні «братерські» компанії на кшталт отих «Глобал Більджі» та «Укртауер». В такій схемі «Астеліт»/«Лайфселл» відіграє роль центру доходів, а підрядники виступають як центри витрат. В результаті оператор 16 років показує самісінькі збитки, уникаючи необхідності показувати фактичний прибуток від своєї діяльності. До речі, така схема пояснює парадокс невпинного багаторічного ентузіазму Turkcell стосовно хронічно збиткового активу.
Нарешті, потребує відповіді чи не головне запитання: що рухає покупцем? Для чого французи готові придбати за пів мільярда доларів компанію, яка «не знайшла б нікого, хто б її поглинув за $1 п’ять років тому… яка раніше ніколи не отримувала навіть $1 прибутку»?
З того, що згадується в публікаціях, в сухому залишку маємо два сценарії: так звана опортуністична угода та цілеспрямована інвестиція в ринок, який виглядає таким, що досяг «дна», скоро відштовхнеться від нього та буде довго й швидко зростати.
Прикладом першого сценарію є зміна власника гравця №2, що сталася наприкінці 2019 року. Тоді мова йшла про ситуативну оборудку, коли продавцеві конче були потрібні гроші, аби терміново закрити питання із Дуже Впливовими Людьми в Російській Федерації. Як подейкували інсайдери, західні компанії виявилися не готові внести значну частку плати готівкою, а для азербайджанських підприємців це виявилося звичайною справою.
Нагородою для NEQSOL Holding став дуже великий дисконт, який тоді оцінювали в 40% від ринкової вартості активу. Цей дисконт і становить інтерес покупця, який може, якщо спростити, без особливих зусиль отримати повну вартість активу, поклавши різницю собі в кишеню. Якби, звичайно, не війна.
lifecell по-французьки. Частина 5
