Сьогодні, як ніколи до цього, із розвитком цифрових технологій та реалізацією життєвих процесів через мережу Інтернет, процвітає інтернет-піратство. Для когось прибутковий бізнес, інтернет-піратство насправді негативно впливає на права та інтереси різних сегментів українського ринку – від суб’єктів господарювання, які пропонують товари та послуги (рекламодавців) і представників рекламної галузі до правовласників інтелектуальної власності та самих споживачів.
В контексті боротьби із порушенням прав інтелектуальної власності та триваючих процесів євроінтеграції України, спільноту сколихнула остання новина про набрання чинності 21 березня 2024 року наказом Мінекономіки №2945 «Про затвердження порядку формування та ведення національного переліку вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності» (далі – Порядок). Вважається, затвердження Порядку стане важливим кроком на шляху до створення більш захищеного цифрового простору в Україні.
У зв’язку з такими оновленнями законодавства виникає питання: «Чи дійсно закріплений механізм стане дієвим інструментом у боротьбі з Інтернет-піратством та забезпечення захисту прав інтелектуальної власності правовласників?».
Підписуйтесь на Mediasat в Telegram: тут найцікавіші новини зі світу технологій
Що передбачає Порядок і що являє собою новий інструмент захисту авторських прав в інтернет-просторі, в чому його переваги й недоліки та як ним користуватися розбираємось далі.
Історичний контекст
Почнемо з того, що впровадження такого позасудового засобу запобігання порушенням прав інтелектуальної власності як ведення переліку Інтернет-адрес вебсайтів, що викликають занепокоєння, почалося ще у 2020 році, із підписання Україною однією з перших Меморандуму про взаєморозуміння між Всесвітньою організацією інтелектуальної власності та Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України щодо надання даних до платформи обміну даними WIPO ALERT (набрання чинності 23.09.2020).
Саме Меморандум познайомив українське законодавство із принципами, термінами й засадами роботи міжнародної платформи WIPO ALERT та представив Міністерство економіки України як уповноваженого учасника цієї платформи від України. Як уповноважений учасник Міністерство отримало доступ до автоматизованого механізму, для завантаження національного переліку вебсайтів на платформу, та вже станом на 2021 рік внесло певний перелік сайтів (серед яких rezka.ag, ex-fs.net, seasonvar.ru, kinogo.zone) до загального переліку, який на той час налічував близько 6000 доменних імен.
Наступним кроком на даному шляху стало прийняття законодавства, яким були внесені зміни до Закону України «Про рекламу» (дата набрання чинності змін – 30.05.2023). Зокрема, п. 10 ст. 8 Закону України «Про рекламу» тепер закріплено, що розміщення реклами в мережі Інтернет на вебсайті, інтернет-адреса (доменне ім’я, уніфікований локатор ресурсу (URL) або адреса інтернет-протоколу) якого відповідно до відомостей Всесвітньої організації інтелектуальної власності включена від України до національного переліку вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності (далі – національний перелік), забороняється.
Вказаним пунктом норми закону також було визначено загальний порядок формування, ведення національного переліку та розгляду звернень про включення вебсайту до національного переліку.
Нарешті, Порядок, який набув чинності у березні цього року, містить більш деталізовані положення щодо процедурних вимог та процесів, пов’язаних із веденням національного переліку «сумнівних» вебсайтів.
Згідно з положеннями Порядку, у процесі формування і ведення національного переліку беруть участь дві інституції – УКРНОІВІ (що ухвалю висновок про наявність чи відсутність підстав для включення вебсайту до національного переліку) та Мінекономіки, яке вносить зміни до національного переліку щодо конкретного вебсайту, а також оновлює відомості на платформі WIPO ALERT.
Що таке WIPO ALERT, для кого і як вона працює
Платформа WIPO ALERT являє собою захищений вебсайт, який містить інформацію з національних переліків держав-членів щодо вебсайтів, які обґрунтовано підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності.
Мета створення такої платформи полягає у запобіганні порушенням та сприянні захисту прав інтелектуальної власності (зокрема, саме авторських і суміжних прав) за допомогою прийнятних та спів розмірних засобів, інших ніж судовий розгляд. І по суті обґрунтовується так названим підходом «follow the money» – відстежування та обмеження фінансових потоків, які надходять інтернет-піратам від реклами. З огляду на те, що піратство отримає дохід від реклами, при чому як «сумнівних» рекламодавців, так і сумлінних брендів, які діють в межах правового поля (внаслідок особливостей автоматизації технологій розміщення онлайн-реклами) обмеження фінансових потоків та скорочення таких доходів може призвести й до скорочення обсягів інтернет-піратів та їх можливостей для подальшого порушення прав інтелектуальної власності.
Вторинною метою є прагнення проінформувати як рекламодавців, так і індустрію реклами про ресурси, які викликають «занепокоєння» внаслідок недотримання прав інтелектуальної власності та можуть мати негативний вплив на ділову репутацію рекламодавців та сприйняття сумлінних брендів споживачами.
Для кого платформа? Як вбачається з сутності та мети, основною цільовою користувацькою аудиторією є суб’єкти авторського права та/або суміжних прав та «уповноважені користувачі» – представники рекламної індустрії, включаючи рекламодавців, рекламні агенції, інтерактивні рекламні платформи, інші представники сегмента AdTech тощо.
Суб’єкти авторського та/або суміжних прав є тими особами, на підставі звернення яких і здійснюється подальший розгляд та внесення інформації про вебсайти до національного переліку.
Слід звернути увагу, що згідно з положеннями Порядку, звернення від імені суб’єктів авторського та/або суміжних прав можуть подаватися тільки їх представником – адвокатом або представником у справах інтелектуальної власності (патентним повіреним). Обов’язковим для успішного розгляду звернення також є врахування та виконання усіх вимог до оформлення клопотання та додаткових відомостей і матеріалів (таких як докази належності заявнику майнових прав інтелектуальної власності), з чим можуть допомогти представники у справах інтелектуальної власності та адвокати. Адвокатське об’єднання «Дубинський і Ошарова» має значний досвід у питаннях захисту прав інтелектуальної власності клієнтів, у тому числі досвід застосування різних юридичних інструментів для припинення порушення прав в мережі Інтернет та запобігання порушенням в майбутньому.
Своєю чергою, уповноважені користувачі укладають угоду з ВОІВ, яка передбачає використання ними даних, одержаних через WIPO ALERT, винятково для запобігання неправомірному розміщенню реклами на вебсайтах, які порушують авторські права та передбачає обов’язок користувачів докладати зусиль для збереження конфіденційності отриманих даних.
Водночас Мінекономіки, як уповноважений учасник WIPO ALERT та орган, який безпосередньо здійснює ведення національного переліку, має можливість припинити чи відновити доступ будь-якого уповноваженого користувача до свого національного переліку.
Які є особливості використання платформи та національного переліку? Платформа WIPO ALERT може використовуватись уповноваженими користувачами у своїх автоматизованих рекламних системах, щоб уникнути розміщення реклами на сайтах, які підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, або ж для оцінки ефективності систем, які використовуються рекламодавцями для запобігання розміщенню реклами на таких сайтах. Доступ до платформи надається безплатно.
Використовуючи прості інструменти, уповноважені користувачі можуть вирішити, чи використовувати всі дані, чи лише дані певних уповноважених учасників, чи певних країн. Статус окремих доменів можна перевірити вручну за допомогою внутрішньої пошукової системи або зведеної стрічки списків.
Однак, використання платформи також характеризується певними особливостями, на які слід звернути увагу.
- Обмежений доступ. Доступ до національних переліків деяких країн є закритим і надається виключно уповноваженим користувачам. Таке обмеження пов’язане з тим, що країни вважають, що їх переліки не повинні оприлюднюватися, щоб не заохочувати публіку до відвідування таких сайтів. У той час як в певних країнах учасниках доступ до переліку вебсайтів що порушують авторське та/або суміжні права є відкритим широкій публіці. Згідно з інформацією з офіційного вебсайту WIPO, до таких країн належать Греція, Італія, Литва. Іспанія тощо.
З аналізу положень затвердженого Переліку та Закону України «Про рекламу» вбачається що Мінекономіки має оприлюднювати та оновлювати національний перелік на своєму офіційному вебсайті. Отже, такий перелік має бути у відкритому доступі для ознайомлення.
- Пошук за URL-адресою. На цей час на офіційному вебсайті Всесвітньої організації інтелектуальної власності впроваджено механізм пошуку вебсайтів, які включено до списку WIPO ALERT. Однак, такий пошук показує результати лише тих уповноважених учасників, які зробили свої національні переліки доступними для пошуку (наразі Італія, Російська Федерація, Іспанія, Перу, Еквадор, Литва та Греція).
Наслідки формування та ведення національного переліку
Функціональне призначення та користь ведення вказаного національного переліку вебсайтів, що підозрюються у порушенні авторських і суміжних прав, для учасників рекламної індустрії здаються зрозумілими.
Однак, чи передбачається відповідальність тих учасників рекламної індустрії, які не обтяжують себе використанням національного переліку вебсайтів у своїй діяльності?
Відповідно до ч. 10 ст. 8 Закону України «Про рекламу» забороняється розміщення реклами в мережі Інтернет на вебсайті, інтернет-адреса (доменне ім’я, уніфікований локатор ресурсу (URL) або адреса інтернет-протоколу) якого відповідно до відомостей Всесвітньої організації інтелектуальної власності включена від України до національного переліку вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності.
Цим же Законом встановлюється відповідальність за порушення законодавства про рекламу, у тому числі порушення зазначеної норми.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Закону за порушення порядку розповсюдження (та розміщення) реклами відповідальність несуть рекламодавці, якщо реклама розповсюджується ними самостійно, та розповсюджувачі реклами.
Положеннями закону передбачено, що за вчинення дій, визначених як порушення, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами накладаються штрафи у розмірі п’ятикратної вартості розповсюдженої реклами або розповсюдження реклами відповідно.
А за порушення вимог ст. 8 Закону про розміщення реклами на вебсайтах що внесені до національного переліку, передбачається накладення на рекламодавців та/або розповсюджувачів реклами штрафу у розмірі 10 (десяти) мінімальних заробітних плат, або штрафу у подвійному розмірі, якщо такі дії вчинені повторно протягом одного року після попереднього накладення штрафу.
Отже, недбале ставлення представників рекламної індустрії до питань, пов’язаних з національним переліком вебсайтів, що викликають занепокоєння щодо дотримання прав інтелектуальної власності, може завдати не тільки репутаційної шкоди, але і фінансової.
У випадку ж з суб’єктами авторського права та суміжних прав вбачається, що ведення національного переліку не є інструментом припинення порушення прав інтелектуальної власності, притягнення до відповідальності порушників чи відшкодування шкоди, завданої таким порушенням. Загальним ефектом такого механізму є дія «на випередження» із запобігання поширенню та процвітанню діяльності Інтрнет-піратів, обмеження фінансових потоків діяльності, пов’язаної з порушенням прав інтелектуальної власності.
Для захисту прав інтелектуальної власності правовласників існує перелік окремих правових інструментів, порядок, умови та особливості застосування яких закріплений у національному законодавстві України.
Підсумки
З проаналізованих положень затвердженого Порядку, Закону України «Про рекламу» та інших нормативних актів можливо дійти висновку що національний перелік вебсайтів є одним із додаткових інструментів у боротьбі з інтернет-піратством та запобігання порушенням прав інтелектуальної власності. Наскільки ж ефективним такий інструмент буде в сучасних українських реаліях покаже тільки практика та час.
