В Україні почав діяти новий закон про авторське право: що змінилося?

01.12.2022 р. прийнято Закон України «Про авторське право і суміжні права», 29.12.2022 текст Закону підписав Президент України. Які його переваги/недоліки? Що змінюється на медіаринку України з прийняттям цього закону? 

Замість передісторії

Про авторське право заговорили після прийняття у 1710 році «An Act for the Encouragement of Learning, by vesting the Copies of Printed Books in the Authors or purchasers of such Copies, during the Times therein mentioned» (Акт про заохочення вченості шляхом наділення авторів і покупців правами на копіювання друкованих книг на нижче вказаному періоді часу) в Англії. Згодом авторські закони були прийняті в США, Європі.

Надалі, у XIX та XX ст. відбувалося формування авторського права як окремого правового інституту.

В нашій країні джерелами авторського права є нормативно-правові акти, в яких містяться норми, що регулюють відносини, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури й мистецтва. Це: Конституція України, Цивільний кодекс України (авторське право регулюють ст. 433-448), Закон України «Про авторське право і суміжні права», який діяв до появи нового Закону і втратив чинність 01.01.2023 та інші галузеві закони, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, акти центральних органів виконавчої влади, які регулюють творчу діяльність та міжнародні договори, учасницею яких є Україна: Всесвітня конвенція про авторське право 1952 року, Угода про співробітництво в галузі охорони авторського права і суміжних прав, ратифікована 27.01.1995 р. та ін.

23.12.1993 року в Україні прийнято Закон України «Про авторське право і суміжні права», який введений в дію з дня опублікування 23 лютого 1994 року. І хоча його часто критикували за те, що він не дуже добре справлявся з правовим регулюванням охорони авторського права й суміжних прав, він відіграв свою роль у становленні національної системи охорони авторського права і суміжних прав.

І з моменту, коли наша держава взяла на себе обов’язок з імплементації норм права ЄС щодо охорони авторського права і суміжних прав, ситуація мала б налагодитися і докорінно змінитися.

Однак, до цього моменту мало пройти аж 5 років, допоки у 2021 році Верховній Раді України було зареєстровано Проєкт Закону України «Про авторське право і суміжні права» (№5552 від 24.05.2021), метою якого було визначено: правове врегулювання питань, пов’язаних з охороною та захистом авторського права і суміжних прав, серед яких:

• приведення положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» у відповідність до норм комунітарного законодавства Європейського Союзу щодо охорони й захисту авторського права та суміжних прав;
• усунення недоліків положень окремих законів у сфері авторського права і суміжних прав та узгодження положень чинного законодавства між собою;
• вирішення питань, що виникають на практиці та потребують законодавчого визначення.

Прогноз наслідків його прийняття ініціатор НДУ Буймістер Л.А. визначила так: прийняття проєкту Закону дозволить привести національне законодавство до положень законодавства Європейського Союзу, що регулює відповідні правовідносини; запровадити дієві механізми посилення охорони та захисту прав та інтересів суб’єктів авторського права і суміжних прав, узгодити національні акти законодавства між собою, що сприятиме ефективнішій охороні та захисту авторського права і суміжних прав, збереженню та розвитку ринків, пов’язаних зі створенням і використанням об’єктів авторського права й суміжних прав.

Однак, 07 липня 2022 року головний комітет надав Висновок про відхилення вказаного проєкту Закону.

У червні 2021 року на сайті ВРУ з’явилися альтернативні законопроєкти, одному із яких – реєстр. №5552-1 від 09.06.2021 – судилося стати Законом:

1. Проєкт Закону про авторське право і суміжні права (№5552-1 від 09.06.2021) – був підтриманий Верховною Радою України та став Законом.
2. Проєкт Закону про авторське право і суміжні права (№5552-2 від 09.06.2021) – 01.07.2022 відхилений Головним Комітетом.
3. Проєкт Закону про авторське право і суміжні права (№5552-3 від 09.06.2021) – 01.07.2022 відхилений Головним Комітетом.
4. Проєкт Закону про авторське право і суміжні права (№5552-4 від 09.06.2021) – 01.07.2022 відхилений Головним Комітетом.

Що таке авторське право?

Часто авторське право називають однією із найбільш неоднозначних галузей права. Але саме воно наділяє авторів та інших творців інтелектуальних творів певними правами, якими вони можуть дозволяти або забороняти протягом певного обмеженого періоду часу ті або інші види використання своїх творів.

У прийнятому Законі, ч. 1 ст. 5 визначено, що авторське право становлять особисті немайнові права автора і майнові права суб’єктів авторського права.

Стаття 435 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) визначає, що первинним суб’єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Об’єктами авторського права, згідно зі ст. 433 ЦК України є твори, а саме:

1) літературні та художні твори, зокрема:

• романи, поеми, статті та інші письмові твори;
• лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
• драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
• музичні твори (з текстом або без тексту);
• аудіовізуальні твори;
• твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
• фотографічні твори;
• твори ужиткового мистецтва;
• ілюстрації, карти, плани, ескізи й пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
• переклади, адаптації, аранжування та інші перероблювання літературних або художніх творів;
• збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) комп’ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) інші твори.

Натомість у прийнятому Законі (ч. 1 ст. 6) об’єктами авторського права розширено і визначено, що ними є твори у сфері літератури, мистецтва, науки, зокрема:

1. літературні твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо) у письмовій, електронній (цифровій) чи іншій формі;
2. виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
3. музичні твори з текстом і без тексту;
4. драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, музично-світлові шоу, циркові вистави, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;
5. театральні постановки, сценічні перероблювання творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки нематеріальної культурної спадщини, придатні для сценічного показу;
6. аудіовізуальні твори;
7. тексти перекладів для озвучення (у тому числі дублювання), субтитрування аудіовізуальних творів іншими мовами;
8. твори образотворчого мистецтва;
9. фотографічні твори;
10. твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, художня ковка, ювелірні вироби тощо;
11. твори архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтних утворень;
12. твори художнього дизайну;
13. похідні твори;
14. збірки творів, збірки обробок нематеріальної культурної спадщини, енциклопедії та антології, збірки звичайних даних, інші складені твори, за умови що вони є результатом творчої діяльності за добором або упорядкуванням змісту;
15. ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, будівництва та інших сфер діяльності;
16. комп’ютерні програми;
17. бази даних (компіляції даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
18. інші твори.

Що таке суміжні права?

Ст. 34 прийнятого Закону визначає, що об’єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, способу і форми вираження, є:

1. виконання;
2. фонограма;
3. відеограма;
4. програма організації мовлення.

Суміжні права становлять особисті немайнові права виконавця і майнові права на виконання, немайнові права відповідно виробника фонограми, виробника відеограми, організації мовлення і майнові права на відповідно фонограму, відеограму, передачі організації мовлення.

Суміжні права виникають внаслідок факту:

1. кожного здійснення виконання;
2. вироблення фонограми;
3. вироблення відеограми;
4. першої трансляції програми організації мовлення.

Передумови появи нового Закону України «Про авторське право і суміжні права»

Правовими підставами для розроблення проєкту Закону є Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони та Концепція реформування державної системи правової охорони інтелектуальної власності в Україні, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 червня 2016 р. №402-р.

Згідно з пояснювальною запискою Закон було розроблено з метою удосконалення правового регулювання питань стосовно здійснення та захисту особистих немайнових та майнових прав суб’єктів авторського права та суміжних прав, серед яких:

• гармонізація положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про авторське право і суміжні права» до норм законодавства Європейського Союзу в частині, що стосується забезпечення надійної правової охорони авторського права та суміжних прав;
• усунення прогалин в чинному законодавстві, що перешкоджають реалізації окремих положень чинного законодавства, зокрема в частині забезпечення здійснення права слідування;
• удосконалення чинного законодавства в частині розв’язання питань, що виникають на практиці та пов’язані зі здійсненням та захистом авторських та суміжних прав.

Читайте також: Чи можуть встановлювати обов’язки для телерадіоорганізацій нововведення в телерадіозв’язку?

Які ж зміни відбулися?

Згідно з прийнятим Законом відбулося наступне:

1) Викладено у новій редакції Закону України «Про авторське право і суміжні права».

2) Внесено зміни до наступних Законів:

• «Про видавничу справу»;
• «Про кінематографію»;
• «Про гастрольні заходи в Україні»;
• «Про театри та театральну справу»;
• «Про телебачення і радіомовлення»;
• «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей»;
• «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»;
• «Про Національний архівний фонд та архівні установи»;
• «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав».

Закон установлює:

1. перелік об’єктів авторського права, суміжних прав та творів, які не є об’єктами авторського права з урахуванням норм законодавства Європейського Союзу;
2. реєстри щодо окремих видів об’єктів авторського права і суміжних прав, зокрема сирітських творів, творів, оригінальних художніх творів, щодо яких поширюється дія права слідування тощо;
3. суб’єктів авторського права та суміжних прав, у тому числі на окремі види об’єктів з урахуванням норм законодавства Європейського Союзу;
4. строк чинності авторського права та суміжних прав;
5. особливості здійснення авторських та суміжних прав та їх захисту.

Закон регулює:

1. відносини, пов’язані з виникненням авторських та суміжних прав;
2. питання, пов’язані з веденням реєстру окремих видів творів, зокрема сирітських творів, творів, щодо яких діє право слідування;
3. особливості авторського права на службові твори;
4. особливості розподілу прав на твори, створені за договором творчого замовлення, службові твори;
5. особливості регулювання відносин між авторами аудіовізуальних творів, складених творів, похідних творів тощо;
6. випадки та умови правомірності вільного використання об’єктів авторського права і суміжних прав;
7. умови та особливості використання об’єктів авторського права та суміжних прав, які набули статус «сирітських»;
8. умови визнання об’єктів авторського права та суміжних прав такими, що перейшли у суспільне надбання;
9. особливості здійснення авторами та спадкоємцями права слідування щодо оригінальних художніх творів;
10. визначення правил пропорційного розподілу права на справедливу винагороду між суб’єктами, спільною творчою працею яких створено об’єкт авторського права та суміжних прав;
11. особливості здійснення майнових прав на об’єкти авторського права і суміжних прав та розпоряджання правами;
12. форми, порядок та способи захисту авторського права і суміжних прав у випадку посягання на них, їх оспорення або невизнання, у тому числі з використанням мережі Інтернет.

Закон передбачає:

Посилення відповідальності за порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності.

Що змінилося концептуально?

Зупинімося на деяких основних моментах:

Поява «сирітських творів»

Ч. 2 ст. 29 Закону вказує, що набути статусу сирітського може оприлюднений на території України:

1) твір, опублікований у книзі, журналі, газеті або інших письмових виданнях, що міститься в колекціях бібліотек, музеїв з відкритим доступом для відвідувачів, в архівах або організаціях зі збереження фондів аудіо-, відеозаписів;

2) аудіовізуальний твір, що міститься в колекціях бібліотек, музеїв з відкритим доступом для відвідувачів, в архівах або організаціях зі збереження фондів аудіо-, відеозаписів.

Дозволяється використання сирітських творів бібліотеками, музеями з відкритим доступом для відвідувачів, архівами або організаціями зі збереження фондів аудіо-, відеозаписів способами відтворення з метою оцифрування, індексації, каталогізації, збереження або відновлення копії після вжиття заходів з ідентифікації та належного розшуку авторів, інших суб’єктів авторського права, що не призвели до ідентифікації відповідних суб’єктів авторського права або віднайдення ідентифікованих суб’єктів.

Право слідування

Це винагорода автора у разі перепродажу оригіналу твору. Право слідування належить автору, а після його смерті переходить до спадкоємців автора та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу встановлених статтею 31 Закону строків чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір.

Ч. 2 ст. 30 Закону визначено, що залежно від ціни наступного продажу без урахування податків розмір справедливої винагороди, становить:

1. 6 відсотків – для ціни продажу, еквівалентної від 50 євро до 3000 євро включно;
2. 5 відсотків – для ціни продажу, еквівалентної від 3000,01 євро до 50 000 євро включно;
3. 3 відсотки – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 50 000,01 євро до 200 000 євро;
4. 1 відсоток – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 200 000,01 євро до 350 000 євро;
5. 0,5 відсотка – для діапазону ціни продажу, еквівалентної від 350 000,01 євро до 500 000 євро;
6. 0,25 відсотка – для ціни продажу вище еквівалентної 500 000 євро.

При цьому загальний розмір справедливої винагороди за кожний наступний продаж одного оригіналу твору, що йде за першим його відчуженням, не може перевищувати суму, еквівалентну 12 500 євро.

Право на винагороду за використання твору

У новому Законі передбачено, що автор має невідчужуване право на справедливу винагороду (замінивши поняття «право на плату») за використання його твору у випадках, в розмірах і на умовах, передбачених законом. Право на справедливу винагороду належить автору твору, а після його смерті переходить до спадкоємців автора.

Організація гастрольних заходів

Завдяки прийняттю Закону «Про авторське право і суміжні права» у Законі України «Про гастрольні заходи в Україні» з’явилася норма щодо того, що здійснення гастрольного заходу на території України із запланованим використанням об’єктів авторського права і (або) суміжного права (суміжних прав) допускається на підставі укладеного організатором гастрольного заходу договору, яким визначено умови сплати винагороди за публічне виконання відповідних об’єктів під час гастрольного заходу (чого не було раніше).

Аналіз прийнятого Закону не дає чіткої впевненості, що з його появою вдасться врешті-решт гармонізувати законодавство України до положень законодавства ЄС в частині забезпечення правової охорони об’єктів авторського права і суміжних прав, будуть створені повноцінні умови для здійснення та захисту прав та інтересів правовласників об’єктів авторського права і суміжних прав, узгодяться усі положення законодавства України у сфері охорони та захисту авторського права та суміжних прав. Але сам факт його прийняття – це хоча б спроба з виконання обов’язку України з імплементації норм права ЄС, результатом якої стала поява тексту нового Закону…