Компаніями Universal Music, Sony Music і Concord було подано позов до суду на Архів Інтернету через проєкт Great 78. У компаніях вважають, що ця ініціатива, яку зазвичай офіційно називають «суспільно значущим проєктом, спрямованим на пошук, вивчення та збереження записів зі швидкістю 78 обертів на хвилину», насправді є звичайною «масштабною крадіжкою багатьох поколінь музики». При цьому саме на Архів Інтернету покладають відповідальність за порушення авторських прав, яке вони називають «кричущим» і «всеосяжним».
У широкому сенсі Архів Інтернету являє собою «цифрову бібліотеку контенту Інтернет-сайтів та інших культурних артефактів, збережених у цифровому форматі». Напевно, найбільшу популярність Архіву Інтернету принесла так звана «машина часу» всесвітньої мережі – Wayback Machine, яка зберігає контент web-сторінок за понад 25 останніх років. Тим часом в рамках проєкту Great 78 було оцифровано та викладено у відкритий доступ понад 400 000 записів, які свого часу було видано на грамплатівках зі швидкістю 78 обертів на хвилину – від початку двадцятого сторіччя і до його 50-х років.
У своєму позові рекордингові компанії заявляють: «Відповідачі намагаються захистити вчинену ними масштабну крадіжку поколінь музики під виглядом «збереження та вивчення», але це лише димова завіса: їх діяльність виходить далеко за рамки цих обмежених цілей. Архів Інтернету беззастережно прагне надати вільний і необмежений доступ до музики для всіх, незалежно від наявності авторських прав на неї».
Підписуйтесь на Mediasat в Telegram: тут найцікавіші новини зі світу технологій
Деякі зі старих записів, які наразі зберігаються в Архіві Інтернету, фактично стануть суспільним надбанням, але багато інших все ще захищені авторським правом. І, за словами повноважних представників лейблів, усі конкретні записи, захищені авторським правом, згадані у судовому позові, «вже доступні для потокового передавання або завантаження з численних сервісів, авторизованих позивачами».
Тому, стверджують вони, проєкт Great 78 не можна сприймати як проєкт зі «збереження історичних записів», оскільки «цим записам не загрожує можливість бути втраченими, забутими чи знищеними».
Цікаво, що оскільки всі записи, про які йдеться у позові, були випущені до 1972 року – тобто, до ухвалення у 2018 році Закону про модернізацію музики (MMA), рекордингові компанії мали б подавати судові позови на рівні штату, оскільки загальноамериканський федеральний закон про авторське право поширювався лише на релізи, випущені до 1972 року.
Проте, судовий розгляд триває, MMA «поширює федеральний захист на звукозаписи, створені до 15 лютого 1972 року», що означає, що «будь-яка особа, що порушує будь-які виключні права», записи, гарантовані федеральним законом про авторське право стосовно старіших треків, «є об’єктом позову про порушення».
MMA справді передбачає деякі можливості для некомерційного використання записів, випущених до 1972 року. Це, зокрема, стосується випадків, коли запис не є доступним в інших джерелах, або якщо повідомлення про некомерційну діяльність зареєстровано в Бюро авторських прав США, і проти цього не заперечує сам власник авторських прав. Проте, як стверджують лейбли у своєму позові, жодне з цих виключень не працює у випадку з проєктом Great 78.
Вочевидь, очікуючи з боку власників Архіву Інтернету тверджень про те, що вони дотримуються норм добросовісного використання у чіткій відповідності із американським законодавством про захист авторського права, позивачі також превентивно наполягають у своєму позові на тому, що музична ініціатива Архіву Інтернету не відповідає жодному критерію добросовісного використання.
Також, згадуючи ще одну нещодавню суперечку, яку Архів Інтернету мав з індустрією книговидавництва, позивачі продовжують: «Це вже не перший випадок, коли Архів Інтернету намагається нахабним чином загорнути порушення авторського права у фальшиву обгортку добросовісного використання. Суд у цьому ж окрузі нещодавно відхилив спробу Архіву Інтернету домогтися захисту добросовісного використання для систематичного копіювання та розповсюдження захищених авторським правом книг».
Отже, враховуючи той факт, що для цього випадку явно не підходять ані виключення, передбачені ММА, ані положення про добросовісне використання, суди мають притягнути Архів Інтернету та його засновника – Брюстера Кале – до відповідальності за порушення авторських прав. І, безумовно, у такому разі музичні компанії бажатимуть отримати гарну компенсацію завданих їм збитків.
Тож нам залишається чекати на реакцію Архіву Інтернету на цей позов. Однак, він, швидше за все, відступить, безсумнівно, стверджуючи при цьому, що в ширшій музичній спільноті насправді є певна підтримка його роботи з архівування релізів із перших днів індустрії звукозапису.
Але лейбли, безсумнівно, ще раз підтвердять свою позицію, що з такою кількістю музики – включно із золотими хітами минулих днів – доступною наразі через численні ліцензовані цифрові платформи, в архівуванні такого типу просто нема потреби. Поживемо – побачимо.
