Агресія Російської Федерації висунула на передній план питання стійкості української нації, держави та економіки. Одним з аспектів цього питання є стійкість національної інфраструктури, включаючи мережі мобільного зв’язку. Поговоримо про два аспекти цієї проблеми, один несподіваний і один передбачуваний.
Мережі мобільного зв’язку України продемонстрували високу стійкість у ситуації повномасштабної війни, включаючи цілеспрямоване знищення їхнього обладнання. За даними операторських компаній у Харківській та Херсонській областях ними було втрачено понад 90% базових станцій. Неодноразово фіксувалися факти цілеспрямованого знищення їхнього обладнання російськими окупантами. При цьому національні оператори мобільного зв’язку примудрялися підтримувати працездатність мереж навіть на окупованих територіях.
На сьогодні зв’язок відновлено на абсолютній більшості звільнених територій. За весь час війни не виявлено жодного випадку несанкціонованого проникнення у мережі мобільного зв’язку. Ці успіхи не є приводом впасти в самовдоволення та благодушність, мовляв, якщо все йде добре, значить проблем немає. Чудес не буває, суто цивільна технологія та комерційні підприємства, якими є операторські компанії, не мають запасу міцності постійно функціонувати у такому режимі. Операторам необхідна ефективна підтримка, стійкість мереж мобільного зв’язку потребує усілякого посилення.
Куди зникає мобільний зв’язок
Початок інтенсивних атак на енергетичну інфраструктуру країни спровокував хвилю однотипних скарг. «За кілька секунд після відключення електроенергії в будинку зникає і мобільний інтернет у смартфоні», – дивуються добрі громадяни. Де ж резервне електроживлення читається між рядками. Погляньмо на ситуацію ближче.
Наразі мережі мобільного зв’язку України стикаються з найскладнішим викликом – регулярним відключенням електропостачання на тривалий період, аж до доби та більше. Не кожна базова станція має повноцінне джерело резервного живлення, а саме дизель-генератор із запасом палива. Причина цього проста – генератор і бак із паливом необхідно надійно ізолювати від злодіїв. Занадто часто для розміщення вандалозахищеного контейнера необхідного розміру просто немає місця. За містом, у сільській місцевості – будь ласка. Практично кожна вежа мобільного зв’язку в сільській місцевості розташовується на майданчику пристойного розміру, де є місце і для генератора. Але не в містах, де доводиться щедро платити за квадратний метр.
Як результат, більшість базових станцій у містах для резервного живлення використовують лише акумулятор дуже обмеженої місткості, на кілька годин роботи. Більш тривалі відключення зазвичай розглядалися як щось екстраординарне. На жаль, виклики воєнного часу просто не передбачені регламентами операторських компаній. При занадто частих тривалих вимкненнях акумулятори не встигають заряджатися. Деякі з них зовсім вийшли з ладу і потребують заміни. Ось так і виходить, що зі зникненням напруги в будинкових мережах може зникати мобільний зв’язок. Мережі одні й ті самі…
Тут ми підходимо до найважливішого аспекту проблеми. На сьогодні об’єкти мобільного зв’язку за дуже рідкісним винятком не мають статусу захищених споживачів електроенергії. Цей статус мають водоканали та інші інфраструктурні підприємства, медичні установи та інші організації, що мають критичне значення для життя суспільства. У разі аварій та віялових відключень захищені споживачі отримують електроенергію, доки є найменша можливість. Власне, одне із завдань віялових відключень – зберегти подачу енергії захищеним споживачам.
Настав час надати такий статус і об’єктам, які забезпечують функціонування мереж мобільного зв’язку. На жаль, одного лише рішення недостатньо. Щоб мати привілейоване підключення до електромереж, необхідні виділені лінії та окрема процедура підключення. Необхідні капітальні інвестиції та масштабне будівництво. В Україні налічується близько 110 тисяч базових станцій, це дає уявлення про масштаби завдання.
В принципі, операторам не звикати будувати багато та швидко. Однак є один момент…
Податковий нонсенс
Ще 2014-го року українські підприємства, активи яких залишилися на окупованих територіях або зовсім були знищені, зіткнулися з неприємним сюрпризом. Податкове законодавство України трактує майно, що не використовується через зовнішні обставини, як таке, що не бере участі у виробничій діяльності, незалежно від причин. У результаті зміни статусу основних засобів із виробничих на невиробничі — підприємство втрачає податковий кредит, і у нього виникає зобов’язання у вигляді ПДВ, тобто 18% від балансової вартості. Втратив мільярд? Доплати ще 180 мільйонів і спи спокійно, дорогий товариш капіталісте.
На жаль, ні тоді, ні зараз, через вісім років податкове законодавство просто не враховує військових реалій. Щоб списати фактично знищене чи недоступне майно підприємства зобов’язані провести інвентаризацію, так начебто йдеться про наслідки пожежі чи крадіжки. Податкове відомство начебто розуміє безглуздість цих вимог, проте воліє вмивати руки й переводити стрілки на законодавців. Судова влада в цьому випадку зазвичай обслуговує «інтереси бюджету», підтримуючи претензії податкової.
Варто зазначити, що така позиція не відповідає вимогам Міжнародних стандартів фінансової звітності та Національних стандартів бухгалтерського обліку. За обліковими стандартами активами є ресурси, які контролює підприємство. При цьому контроль над економічним ресурсом зазвичай виникає із можливості забезпечувати реалізацію законних прав. Відсутність доступу до основних засобів, що знаходяться на окупованих територіях, є втратою контролю.
Давним-давно треба було внести до законодавства норму про те, що знищені або активи, що залишилися на окупованій території, вважати невикористовуваними в господарській діяльності. Не розглядати їх як постачання товару та, відповідно, не нараховувати ПДВ. Податкові зобов’язання за такими активами не повинні нараховуватись, а податковий кредит, сформований при придбанні таких товарів, не повинен втрачатися.
Наразі у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №7632 від 03.08.22 «внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно». Він пропонує деяке послаблення для компаній, чиє майно було знищено чи пошкоджено внаслідок воєнних дій. На жаль, запропоновані в законопроєкті норми, як і раніше, передбачають проведення інвентаризації, що неможливо у разі окупованих територій.
У рамках підготовки до другого читання необхідно додати до законопроєкту положення про те, що такі активи не вважаються такими, що використовуються в господарській діяльності, податкові зобов’язання з ПДВ на суму вартості знецінених оборотних активів не нараховуються, податковий кредит, сформований в результаті агресії, не нараховується. І все це, по суті, без знущальної вимоги інвентаризації.
Необхідно звільнити операторів мобільного зв’язку хоча б від найбільш несправедливих, безглуздих за своєю суттю обтяжень. Надати їм статус захищених споживачів електроенергії, і можливість оперативно забезпечити технічну здійсненність таких підключень. Це необхідно для стійкості мобільного зв’язку, зав’язаних на ньому процесах і всієї нашої прекрасної країни.
