1 жовтня супутник Google Project Suncatcher завбільшки з холодильник вийшов на сонячно-синхронну орбіту. Компанія сподівається, що цей дослідницький проєкт відкриє шлях до орбітальних дата-центрів для штучного інтелекту, які живитимуться сонячною енергією, пише американське суспільне радіо NPR.
Апарат вивела на орбіту ракета Falcon 9 компанії SpaceX, а введення в експлуатацію забезпечить Planet — компанія, що спеціалізується на супутниковій зйомці й допомогла Google розробити апарат. Після цього Google увімкне й перевірить чотири власні тензорні процесори (TPU). Ці чипи для машинного навчання компанія розробила сама й уже використовує в наземних дата-центрах. Розрахунковий термін місії — рік. Керівник Project Suncatcher Тревіс Білз (Travis Beals) назвав її «гранично простим випробуванням», яке має лише підтвердити, що чипи здатні працювати в космосі. Про цю місію Google оголосила 24 вересня, за тиждень до запуску.
Через обмеження тепловідведення відкрита ШІ-модель Gemma працюватиме на процесорах лише 15-хвилинними сеансами й відповідатиме тільки на прості запити. У корпоративному блозі Google пояснила, що місія покаже, як TPU витримують «фізичні навантаження космічного польоту, радіацію та екстремальні температури космосу». Перед запуском прототип перевірили в термовакуумній камері, яка відтворює умови космічного простору.
Попит на ШІ-сервіси останніми роками стрімко зростає, а разом із ним і потреба в дата-центрах. На травневій конференції для розробників гендиректор Google Сундар Пічаї (Sundar Pichai) заявив, що попит на ШІ перевищує пропозицію. За його оцінкою, капітальні витрати компанії цього року сягнуть 180–190 млрд доларів, а це понад ушестеро більше, ніж 2022 року. Водночас дедалі гучнішим стає суспільний спротив будівництву енергомістких наземних дата-центрів. На цьому тлі Google — одна з небагатьох компаній, що хочуть перенести дата-центри на орбіту, де сонячна енергія майже необмежена й безплатна, а протестувальників немає.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
«Сонце виробляє переважну частину енергії в нашій Сонячній системі. Усі інші джерела, які освоїло людство, — лише крихітна частка відсотка», — пояснив Білз. Сонячні панелі супутника генеруватимуть електроенергію без тривалих перерв, адже на сонячно-синхронній орбіті вони майже ніколи не потрапляють у тінь Землі. Це дало змогу відмовитися від важких акумуляторів і резервних джерел живлення на борту.
Google — не перша компанія, яка випробовує ідею орбітальних обчислень. У листопаді 2025 року стартап Starcloud вивів у космос апарат із чипом Nvidia H100 і продемонстрував на орбіті роботу однієї з версій моделі Google Gemini. Над космічними дата-центрами працює й SpaceX Ілона Маска (Elon Musk), яка розраховує почати розгортати «орбітальні обчислювальні супутники для ШІ» уже 2028 року.
Того ж листопада Google представила концепцію Project Suncatcher, а нинішній прототип має перевірити її на практиці. У перспективі компанія хоче об’єднати супутники в угруповання, що працюватимуть як космічні дата-центри. Кожен такий апарат нестиме десятки TPU й обмінюватиметься даними з іншими супутниками та Землею за допомогою лазерного зв’язку. Наступного року Google планує вивести на орбіту ще два супутники, щоб перевірити зв’язок між ними.
Брендон Люсія (Brandon Lucia), який викладає електротехніку й комп’ютерну інженерію в Університеті Карнегі-Меллон, зазначає, що ідея нагадує наукову фантастику. Проте більшість потрібних технологій, за його словами, уже перевірено на рівні досліджень. Однією з головних проблем науковець називає тепловідведення. На Землі тепло від чипів відводять повітрям або водою, а в космічному вакуумі це неможливо. Google теж назвала охолодження «ключовим дослідницьким завданням» і серед іншого розробляє системи трубок і радіаторів, які відбирають тепло від процесорів. Білз уточнює, що радіатори — одна з найважчих частин нинішнього апарата, а що важчий вантаж, то дорожчий його запуск. Тож його команда шукає ефективніші рішення.
Люсія також звертає увагу на проблему обслуговування. У наземному дата-центрі несправний чип замінить технік, а на висоті кількох сотень кілометрів над Землею зробити це набагато складніше. «Вартість і складність тут зростають у 10, а може, й у 100 разів. Тож і вигода має бути великою», — наголосив він.
Відкритими лишаються й екологічні питання. Космічні дата-центри працюватимуть на сонячній енергії, але ракети-носії, що виводять їх на орбіту, спалюють вуглеводневе паливо. Відпрацьовані супутники згодом сходитимуть з орбіти й згорятимуть в атмосфері, що може додатково її забруднювати.
Маск вважає космос «єдиним способом масштабувати» дата-центри, щоб задовольнити майбутній попит на ШІ. Проте економічна доцільність цієї ідеї досі сумнівна. Запуски коштують дорого, ремонт складний, а лазерний зв’язок на сотні кілометрів крізь атмосферу працює повільніше. До того ж обчислювальну потужність одного наземного дата-центру забезпечить лише велике угруповання супутників.
За словами Білза, його невелика команда постійно аналізує ці питання. «Мало користі з того, що це технічно можливо, якщо воно завжди буде надто дорогим для практичного застосування», — сказав він. Коли саме космічні дата-центри стануть економічно вигідними, Білз передбачити не береться. «Не думаю, що в найближчі п’ять років це стане дешевше. Гадаю, знадобиться більше часу», — додав керівник проєкту.
На думку Білза, наземні й орбітальні дата-центри ще довго співіснуватимуть, бо одні завдання доцільніше виконувати на Землі, а інші — у космосі. Увесь проєкт він назвав надзвичайно амбітним і попередив, що шлях до мети буде довгим і непростим.
