28 вересня о 15:49 за київським часом SpaceX запустила ракету-носій Starship із космодрому Starbase у Техасі. Для ракети цей, уже чотирнадцятий, випробувальний політ став першим орбітальним — усі тринадцять попередніх були суборбітальними, пише CBS News.
Заввишки Starship близько 122 м, а її перший ступінь Super Heavy з 33 двигунами Raptor удвічі потужніший за місячну ракету NASA SLS. Уже на зльоті один із цих двигунів передчасно вимкнувся, але розігнати ракету це не завадило. Через 2 хв 20 с після старту ступені розділилися — двигуни другого ступеня увімкнулися ще до того, як від нього відокремився Super Heavy. Далі прискорювач розвернувся й полетів назад до узбережжя Техасу. Під час цього маневру, імовірно, відмовив ще один двигун, проте Super Heavy усе ж вертикально приводнився за кілька кілометрів від берега.
Не обійшлося без збоїв і на другому ступені. Спершу він вийшов на суборбітальну траєкторію, яку SpaceX обрала навмисно — якби компанія втратила контроль над ступенем, він однаково безпечно впав би в океан. Саме на цій ділянці один із шести його двигунів вимкнувся раніше, ніж належало. Індійське агентство ANI уточнює, що це був вакуумний Raptor. Проаналізувавши телеметрію, команда керування польотом визнала решту систем справними й дозволила виходити на орбіту. Для цього ступінь увімкнув лише один Raptor і піднявся на висоту близько 275 км — про це SpaceX повідомила у своєму акаунті в X.
Через 8,5 хв після виходу на орбіту ступінь перейшов до головного завдання місії. Диспенсер у його носовій частині почав по черзі виштовхувати супутники Starlink V3 — 26 апаратів нового, третього покоління. Уся процедура мала тривати близько 30 хв, і, за даними ANI, SpaceX успішно розгорнула всі апарати. Після відділення кожен із них розкриває антени й сонячні панелі, виходить на зв’язок із наземними станціями та рештою угруповання, а далі власними двигунами переходить на вищу орбіту. Нові супутники почнуть обслуговувати абонентів уже за кілька тижнів, щойно пройдуть перевірку на орбіті.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
Кожен Starlink V3 здатен передавати абонентам до 1 Тбіт/с даних і приймати від них до 160 Гбіт/с. Це відповідно вдесятеро і у 22 рази більше, ніж у супутників попереднього покоління V2. Між собою апарати обмінюються даними через шість лазерних каналів по 400 Гбіт/с кожен. Для зв’язку з наземними станціями їм слугують радіоантени в діапазонах Ka, E, V і W загальною пропускною здатністю 1,2 Тбіт/с, що понад увосьмеро перевищує показник V2. Крім того, SpaceX оснастила камерами три з 26 супутників. Вони знімуть теплозахисне покриття Starship, щоб компанія навчилася оцінювати, чи готове воно до повернення ракети на стартовий майданчик у майбутніх місіях.
Розгорнувши супутники, Starship має зробити шість витків навколо Землі. Через 8 год 52 хв після старту, тобто 29 вересня близько 00:41 за київським часом, ступінь увімкне двигун для сходу з орбіти. В атмосферу він увійде не носом, а плазом — широким боком корпусу вперед, щоб швидше загальмувати. Положення в повітрі ступінь утримуватиме аеродинамічними закрилками, а над водою знову запустить три двигуни Raptor, розвернеться вертикально й приводниться в Тихому океані біля берегів Чилі. Загалом політ має тривати 9 год 50 хв. Вивести Starlink V3 саме в цьому польоті SpaceX планувала ще з початку вересня — тоді компанія подала відповідну заявку до Федеральної комісії зв’язку США (FCC).
До речі, цього разу прискорювач приводнився м’якше, ніж у попередньому польоті. Тоді через збої трьох двигунів Super Heavy не зміг повністю виконати маневр повернення, а під час посадки запустилися лише 8 із 13 двигунів, тож ступінь жорстко вдарився об воду. Після цього SpaceX доопрацювала обладнання й програмне забезпечення. Компанія вже вміє ловити прискорювач механічними руками стартової вежі — це їй удавалося чотири рази. Проте доки оновлення не перевірять, Super Heavy приводнюватиметься в океані.
Орбітальні польоти Starship потрібні й NASA. Спеціальну версію цієї ракети SpaceX будує як посадковий модуль для місячної програми Artemis. Модуль заввишки близько 50 м має доставити двох астронавтів у район південного полюса Місяця. Перед цим його доведеться заправити на орбіті. Пальне туди доставлять ракети-танкери — ті самі Starship, які замість супутників везуть у верхньому ступені паливо й перекачують його в баки модуля. Для однієї місії знадобиться до 15 таких запусків. Таке дозаправлення SpaceX випробовуватиме в наступних польотах, а першу висадку NASA призначила на 2028 рік.
Втім, чимало фахівців, які працювали в NASA та аерокосмічній галузі, сумніваються, що SpaceX устигне до цього терміну. Тому агентство паралельно фінансує розробку альтернативного посадкового модуля Blue Origin. У 2027 році в місії Artemis III четверо астронавтів на кораблі Orion спробують зістикуватися на низькій орбіті з прототипами обох модулів.
Щоб запускати понад десяток танкерів за лічені дні, SpaceX знадобиться кілька стартових майданчиків. Два вже працюють на Starbase, ще три будують у Флориді — на історичному майданчику 39A Космічного центру імені Кеннеді та на сусідній базі Космічних сил США на мисі Канаверал. Перший старт Starship із Флориди компанія планує на кінець 2026-го або початок 2027 року. Наприкінці серпня SpaceX також отримала землю під новий космодром для Starship у Луїзіані.
Крім NASA, компанія розраховує перевести на Starship і комерційних клієнтів. 25 вересня SpaceX перестала приймати замовлення на запуски Falcon 9 після 2028 року.
