Інженери Каліфорнійського університету в Сан-Дієго розробили настінні плитки, які пасивно відбивають радіосигнал. У п’яти реальних приміщеннях вони майже вдвічі підвищили середню швидкість бездротового зв’язку. Розробку FlowForm представили 19 серпня 2026 року на конференції ACM SIGCOMM у Денвері.
Зі зростанням обсягів даних бездротовий зв’язок переходить у дедалі вищі частоти — десятки й сотні гігагерц. Такі хвилі несуть більше інформації, проте гірше поширюються в приміщеннях. Вони погано проходять крізь стіни й майже не огинають перешкоди. Через це покриття розривається вже за кілька метрів від передавача.
FlowForm закриває ці прогалини відбиттям. Плитка має розмір 6×6 дюймів, тобто близько 15×15 см. На ній розміщено тисячі елементів, менших за довжину самої хвилі. Плитки друкують на 3D-принтері з пластикової нитки та вкривають струмопровідною фарбою. Кожна коштує приблизно два долари. Живлення, керування й координація в режимі реального часу їй не потрібні.
Розробники виготовили два класи відбивних плиток. Одні переносять великі потоки даних углиб приміщення. Інші розсіюють сигнал у зони, де його вже приймають пристрої кінцевих користувачів. Малюнок відбиття для кожної плитки розраховують за картою того приміщення, де її встановлять.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
Плитки перевіряли на тестовому стенді міліметрового діапазону. Середня швидкість передавання даних зросла майже вдвічі. Зона покриття в складних умовах збільшилася більш ніж удвічі.
Ці результати автори порівнюють із показниками активних реконфігурованих інтелектуальних поверхонь (RIS). Це одна з провідних технологій у нинішніх дослідженнях 6G. За оцінкою розробників, пасивні плитки сягають рівня активних RIS, а подекуди й перевищують його. При цьому вартість одного активного RIS-пристрою міліметрового діапазону легко перевищує кілька тисяч доларів. До того ж він потребує живлення та окремих протоколів координації.
Пасивний підхід усуває й перешкоди для впровадження. Плитки не потребують змін у прошивці обладнання чи в стандартних мережевих протоколах. Сама мережа навіть не мусить «знати» про наявність метаповерхні. Розробники зазначають, що таке рішення сумісне з усіма актуальними протоколами міліметрового діапазону.
Старший автор дослідження Сіньюй Чжан очолює Центр бездротового зв’язку Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Перший автор статті — аспірант Уцюн Чжао. «Технології міліметрових хвиль мають великий потенціал з огляду на неймовірні обсяги даних, які вони здатні переносити», — зазначив Чжан.
Дослідження фінансував Офіс заступника міністра оборони США. Команда подала попередню заявку на патент і готова співпрацювати з промисловими партнерами.
