Дослідницька лабораторія Повітряних сил США (Air Force Research Laboratory, AFRL) продемонструвала автономне керування орієнтацією супутника на орбіті за допомогою нейронної мережі. Про це пише Space Connect.
Під час експерименту алгоритм машинного навчання взяв на себе керування платформою космічного апарата. Ця платформа відповідає за орієнтацію, вироблення енергії, зв’язок і терморегулювання. Традиційне бортове програмне забезпечення діє за заздалегідь заданими правилами. Нейромережа натомість обробляла показання датчиків у реальному часі, сама добирала найдоречніші дії й зберігала стабільну роботу апарата.
Штучний інтелект (ШІ) широко випробовують у наземному моделюванні. Проте перенести нейромережу в агресивне середовище космосу значно складніше, тому орбітальний експеримент став помітною технологічною віхою. Космічні апарати працюють в умовах обмеженої обчислювальної потужності, затримок зв’язку та впливу радіації. Відтак автономні системи мають ухвалювати швидкі й надійні рішення без постійного нагляду операторів із Землі.
«Ми зобов’язані втілювати досягнення ШІ на практиці, щоб дати нашим авіаторам і військовослужбовцям Космічних сил надійних автономних партнерів для відповіді на сьогоднішні швидкозмінні виклики», — зазначив бригадний генерал Дуглас Вікерт. Він очолює AFRL і водночас обіймає посаду виконавчого директора Повітряних сил з питань технологій.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
Ця демонстрація вписується в загальний курс військових космічних операцій на автономність. Кількість супутників на орбіті зростає, а потенційні противники розвивають засоби, здатні порушити зв’язок і роботу наземних центрів управління. Тому майбутні апарати дедалі частіше муситимуть працювати навіть без зв’язку з наземними операторами.
Для Космічних сил США та їхніх союзників автономні апарати мають стати ключовим елементом стійкої космічної архітектури. Замість кількох потужних супутників орбітальні угруповання, ймовірно, складатимуться з великих мереж пов’язаних між собою апаратів. Такі супутники зможуть спільно виконувати завдання, перерозподіляти функції та реагувати на загрози з мінімальною участю людини.
Читайте також: Китайські вчені передали штучному інтелекту управління супутником. Що з цього вийшло?
Керування на основі нейромереж має й інші переваги перед звичайним бортовим програмним забезпеченням. Алгоритми машинного навчання адаптуються до змінних умов, компенсують несподівані збурення й тонше добирають параметри керування. Досягти цього жорстко запрограмованими засобами важко. З часом такий підхід може подовжити термін служби супутників, зменшити витрату палива та зберегти працездатність апаратів попри відмову чи пошкодження окремих компонентів.
Наслідки виходять далеко за межі оборонної галузі. Комерційні супутникові оператори дедалі активніше вивчають ШІ для автоматизації повсякденного керування апаратами, оптимізації угруповань і зниження операційних витрат. Цивільні космічні агентства досліджують схожі технології для місій у далекий космос, де затримки сигналу унеможливлюють постійне керування з Землі.
«Ми використали стартапівську гнучкість, щоб перенести модель навчання з підкріпленням із лабораторії просто на орбіту», — розповів Стів Роджерс, старший науковець AFRL з питань автономності на основі ШІ. За його словами, цей політ — показовий приклад головного завдання ACT3, тобто впроваджувати ШІ у великих масштабах для Повітряних і Космічних сил.
Перш ніж керування польотом за допомогою нейромереж стане стандартом для штатних угруповань, потрібно ще чимало випробувань. Втім, орбітальна демонстрація AFRL свідчить, що ШІ переходить з експериментальної технології в практичний інструмент майбутніх космічних операцій.
Зберігати працездатність супутників якнайдовше Пентагон намагається не лише засобами автономного керування. У червні 2026 року Космічні сили США через дослідницький підрозділ SpaceWERX оголосили конкурс проєктів зі створення на навколоземній орбіті складів і депо для обслуговування супутників. Такі вузли мають подовжувати термін служби апаратів і підвищувати їхню маневровість, аби військові супутники не економили кожен грам палива в критичній ситуації.
