Верховний суд США ухвалив рішення на користь провайдера Cox Communications у гучній справі про авторські права, відхиливши позов Sony Music Entertainment. Суд постановив, що інтернет-провайдери не несуть відповідальності за порушення авторських прав абонентами, якщо самі не спонукають до таких дій і не пристосовують послуги задля цього. Про це пише Ars Technica.
Справа тягнеться ще з 2019 року, коли суд присяжних присудив Sony Music компенсацію в розмірі $1 млрд. У 2024 році це рішення скасували, проте федеральний апеляційний суд усе ж визнав Cox винним у навмисній співучасті в порушенні авторських прав. Провайдер оскаржив його у Верховному суді, який у грудні 2025 року заслухав усні аргументи сторін і зрештою підтримав позицію Cox.
У своєму рішенні суд сформулював чіткий критерій відповідальності за співучасть — намір може бути доведений лише тоді, коли сторона безпосередньо спонукала до порушення або надана нею послуга була спеціально пристосована для цього. Послуга ж вважається пристосованою до піратства лише тоді, якщо нею неможливо «істотно» або «комерційно значущо» користуватися в законних цілях.
Обґрунтовуючи рішення, суд звернувся до двох прецедентів. Перший — справа Betamax 1984 року, де Sony сама перемогла, довівши, що відеомагнітофони призначені насамперед для законного використання. Та перемога компанії фактично визначила її поразку чотири десятиліття потому. Другий прецедент — справа MGM Studios проти Grokster 2005 року, де суд встановив, що постачальник послуг несе відповідальність лише за активне заохочення порушень, наприклад через просування програмного забезпечення, спеціально призначеного для піратства.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
Нічого подібного в діяльності Cox виявлено не було. Навпаки, провайдер послідовно протидіяв порушенням авторських прав, а його послуги відповідали критеріям законного комерційного використання. Cox збудував багатоступеневу систему реагування на повідомлення сервісу MarkMonitor, яким Sony, Warner, Universal та інші правовласники користуються для відстеження незаконних завантажень. Після другого повідомлення абонент отримував попередження, після наступних — тимчасове блокування доступу до мережі, а після тринадцяти зафіксованих порушень — повне від’єднання від інтернету. Крім того, умови договору Cox прямо забороняли абонентам порушувати авторські права.
За дворічний період, який охоплює позов, MarkMonitor надіслав Cox понад 163 тисячі повідомлень про порушення. Показово, що найчастішими порушниками були не рядові домашні абоненти, а університети, готелі та регіональні провайдери, які закуповували послуги зв’язку у Cox. Представники Sony у суді стверджували, що провайдер не розривав договори з такими клієнтами лише через небажання втрачати доходи. Своєю чергою Cox наполягав, що провайдери технічно не можуть перевірити вірогідність подібних повідомлень, а масове від’єднання абонентів карало б усіх мешканців домогосподарства за дії однієї людини.
Суд також визнав нездійсненними вимоги Sony щодо боротьби з піратством в університетських мережах. Один із суддів зауважив, що якщо провайдер повідомляє університет про порушення серед 50 000 студентів — з’ясувати, хто саме завантажував піратський контент, надзвичайно складно. Та й навіть якщо вдається заблокувати тисячу порушників, їхнє місце відразу займають нові.
Рішення Верховного суду США має принципове значення для всієї галузі. Воно фактично захищає провайдерів від багатомільярдних позовів у випадках, коли ті вживають розумних заходів проти піратства, але не відключають абонентів масово. Водночас суд чітко окреслив межу — відповідальність настає там, де провайдер цілеспрямовано сприяє порушенням або будує свій бізнес на їхній основі.
