Український апарат дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) «Січ-2-30» завершує роботу на орбіті. Супутник розпочав сходження з орбіти в ніч з 8 на 9 жовтня 2025 року. Про це повідомляє «Дзеркало тижня» з посиланням на незалежного аналітика космічних польотів Джозефа Реміса.
Апарат вийшов на орбіту 13 січня 2022 року під час місії Transporter-3. Його вивела ракета-носій Falcon 9 компанії SpaceX. Цей запуск завершив понад десятирічну перерву в українських космічних програмах. «Січ-2-30» створили для зйомки земної поверхні у видимому й інфрачервоному спектрах. Серед головних завдань — екологічний моніторинг, спостереження за землекористуванням, картографування території й забезпечення реагування на надзвичайні ситуації. Оптична система мала просторову роздільну здатність близько 7 метрів, що давало змогу робити оглядові знімки великих площ.
Початковий етап місії був складним через особливості кластерного запуску. Протягом перших годин на орбіті інженери не могли стабілізувати орієнтацію апарата й підтримувати стійкий зв’язок. Це спричинило проблеми з живленням від сонячних панелей. Фахівці згодом відновили контроль над супутником, проте можливості апарата лишилися обмеженими порівняно з початковими планами. Попри технічні труднощі, «Січ-2-30» став джерелом власних оптичних даних для України й дав змогу зберегти роботу наземної інфраструктури — системи планування зйомок, приймання телеметрії й обробки отриманої інформації.
Створення апарата розпочалося ще 2011 року як модернізація дублера супутника «Січ-2». Після виходу з ладу основного апарата 2013 року резервну машину вирішили вдосконалити. Спершу запуск планували з бразильського космодрому 2017 року, але його відклали. У 2021 році супутник отримав оновлену назву «Січ-2-30» на честь 30-ї річниці незалежності України, а на орбіту він вийшов на початку 2022 року.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
За технічними параметрами апарат належить до класу малих космічних платформ. Його маса — 170–180 кілограмів. Супутник обертався на сонячно-синхронній орбіті висотою 660–680 кілометрів. Ширина смуги захоплення сягала приблизно 46 кілометрів, що давало ефективне покриття території під час кожного витка.
«Січ-2-30» забезпечував державні структури регулярними знімками середньої роздільної здатності. Водночас апарат став перехідною ланкою до нової лінійки космічних систем. Вона охоплює оптичні супутники з вищою деталізацією, радіолокаційні платформи й глибшу інтеграцію з європейськими космічними програмами. У 2025 році Україна узгодила участь у компонентах програми Європейського Союзу (ЄС) Copernicus. Ця інтеграція розширює доступ до європейських супутникових сервісів і створює сприятливі умови для поєднання національних систем спостереження із загальноєвропейською інфраструктурою дистанційного зондування.
