Інтернет, який ми знали, вмирає — або, принаймні, змінюється до невпізнання. З розвитком штучного інтелекту цифровий простір перетворюється на місце, де межа між людьми та машинами стає розмитою, а взаємодія — менш автентичною та менш «людяною». «Теорія мертвого інтернету», хоча її часто сприймають як теорію змови, напрочуд точно відображає деякі з цих змін. А що, якщо ми вже живемо в мережі, де більшість контенту створюють не люди, а алгоритми? І що це означає для майбутнього?
Контент заради контенту: штучний інтелект пише для штучного інтелекту
Якщо ви народилися до 2010 року, пригадаймо на мить, яким був інтернет ще десять років тому. Форуми, блоги, перші соціальні мережі — усе це залежало від участі людей. Користувачі писали статті, ділилися своїми думками та вели дискусії в коментарях. Це була жива екосистема ідей. Однак із розвитком технологій штучного інтелекту ця екосистема почала змінюватися. Сьогодні контент більше не створюють виключно люди. Тексти, новинні статті, дописи в соціальних мережах — усе це тепер можуть генерувати машини.
Штучний інтелект уже здатен писати статті, які майже неможливо відрізнити від тих, що створили люди. Ви, ймовірно, вже читали такі тексти, навіть не усвідомлюючи цього. А що, якщо цей текст також створив штучний інтелект? Або новинну статтю? Публікацію в соцмережах? Коментар під відео? Усе це може бути витвором — точніше, «кодом» — алгоритму.
За даними досліджень, приблизно 15% облікових записів у Twitter є ботами, які створюють ілюзію реальної активності користувачів. Це особливо помітно в політичних дискусіях, де штучний інтелект використовують для просування певних поглядів. І це лише те, що вдалося виявити — реальний відсоток може бути значно вищим.
Підписуйтесь на Mediasat у Telegram: тут найцікавіші новини ТБ та телекому
А як щодо інших соціальних мереж, таких як LinkedIn і Facebook? На жаль, реальність ще тривожніша. Ми не можемо повністю оцінити справжні масштаби цієї проблеми, оскільки її просто неможливо дослідити в повному обсязі. Саме в соціальних мережах «мертвий інтернет» виявляється найочевидніше. Пригадайте останній випадок, коли ваш допис отримав вподобання або коментар. Чи впевнені ви, що це була реальна людина?
Дослідження Еміліо Феррари показало, що близько 19% політичних дописів у Twitter під час виборів у США 2016 року створили боти. Такі боти можуть поширювати інформацію, відповідати на коментарі та навіть брати участь у дискусіях, створюючи ілюзію справжньої людської взаємодії.
Крім того, компанії використовують автоматизацію для керування своїми сторінками в соціальних мережах. Штучний інтелект пише дописи, відстежує взаємодію та вдосконалює контент. Водночас звичайні користувачі також застосовують ШІ для автоматизації своїх облікових записів. Це означає, що ми самі сприяємо створенню цієї ситуації. Як наслідок, соціальні мережі перетворюються на простір, де алгоритми імітують активність, а справжнє людське спілкування поступово зникає.
Моделі штучного інтелекту не лише створюють публікації — вони навчаються на кожній вашій взаємодії. Вподобання, коментар чи навіть просто перегляд надають дані, які ШІ використовує, щоб зрозуміти, що привертає вашу увагу. Алгоритми аналізують, які теми, заголовки, зображення або фрази викликають найбільше зацікавлення. З кожним циклом навчання вони вдосконалюються у створенні контенту, що спеціально розроблений для утримання вашої уваги. Таким чином, контент стає не просто засобом інформування, а інструментом, який активно маніпулює вашими емоціями, реакціями та поведінкою. Це спонукає вас залишатися на платформі довше або навіть впливає на ваші рішення — часто без вашого усвідомлення.
Створення контенту за допомогою ШІ для впливу на політику — один із найнебезпечніших аспектів автоматизації інтернету. Ці технології можуть генерувати фейкові новини, маніпулювати громадською думкою за допомогою ботів і навіть створювати підроблені відео чи аудіозаписи, на яких політики роблять неправдиві заяви.
Ситуацію ускладнює те, що відрізнити фейковий контент від реального стає майже неможливо, особливо для пересічних користувачів. Без чітких інструментів для виявлення підробок суспільство залишається вразливим до маніпуляцій. Це може підірвати довіру до демократичних процесів та інституцій, створюючи серйозні виклики для вільних виборів і політичної прозорості.
Приклад дослідження: штучний інтелект у рекрутингу – перегони машин
Процес найму став ще одним полем змагання для систем штучного інтелекту. Сучасні роботодавці все частіше використовують алгоритми для сканування резюме та мотиваційних листів. Ці системи шукають ключові слова, аналізують стиль написання та перевіряють відповідність досвіду — і все це автоматично. За даними статті Пітера Каппеллі в Harvard Business Review, близько 75% резюме навіть не потрапляють до поля зору рекрутера, оскільки їх відсіює штучний інтелект.
Проте гра на цьому не закінчується. Шукаючи роботу, кандидати, розуміючи, як працюють ці алгоритми, також звертаються до інструментів штучного інтелекту, щоб створити «ідеальні» документи. Ці програми генерують резюме, спеціально розроблені для проходження ШІ-фільтрів, і складають бездоганні мотиваційні листи.
Як наслідок, ми опиняємося в ситуації, коли один штучний інтелект створює документи, а інший їх фільтрує. Люди ж залишаються осторонь — вони лише спостерігачі за змаганням алгоритмів.
Візуальний контент: реальність чи ілюзія?
Штучний інтелект навчився не лише писати тексти, а й створювати зображення. Сервіси на зразок This Person Does Not Exist можуть генерувати реалістичні зображення людей і об’єктів, які насправді не існують. На перший погляд, це здається просто черговим інструментом, але він порушує серйозні питання. Де провести межу між реальним і фейковим, якщо створене ШІ зображення виглядає так само як справжня фотографія?
Соціальні мережі, де візуальний контент відіграє величезну роль, поступово наповнюються такою «штучною творчістю». Люди публікують згенеровані ШІ зображення, щоб отримати реакції — іноді від аудиторії, яка також може складатися з ботів.
Ці приклади свідчать, що інтернет стає все менш людським. Він перетворюється на простір, де штучний інтелект взаємодіє з іншим штучним інтелектом. Один алгоритм створює контент, інший його аналізує, третій фільтрує, а четвертий відповідає на коментарі. Людська участь зменшується, а комунікація дедалі більше зводиться до обміну сигналами між машинами.
Здається, що це технологічний прогрес, але він приховує серйозні проблеми. Якщо значну частину онлайн-контенту створюють машини, рівень довіри до інформації знижується. Ми вже живемо у світі, де складно відрізнити правду від маніпуляції. Автоматизація комунікації, особливо в соціальних мережах, робить інтернет «несправжнім», а люди втрачають можливість будувати щирі стосунки в мережі.
Коли штучний інтелект генерує коментарі, що впливають на громадську думку, постає глибока етична дилема. Хто несе відповідальність за ці дії? Алгоритм просто виконує свою роботу. Чи це відповідальність розробника, який створив і навчав ШІ? Чи компанії, яка використовує його на своїй платформі? А може, нікого, адже ШІ не має власної волі чи моральної свідомості? Ця невизначеність створює ризики для суспільства. Маніпулятивні ШІ-коментарі можуть просувати фейкові тенденції, поширювати дезінформацію або навіть впливати на вибори. Доки закони та етичні норми не наздогнали ці технології, ми ризикуємо жити у світі, де ніхто не відповідає за вплив ШІ, що відкриває шлях для зловживань.
«Теорія мертвого інтернету», яка спочатку здавалася лише теорією змови, поступово стає менш абсурдною. Ми спостерігаємо ознаки того, що людська участь у створенні та споживанні контенту зменшується, поступаючись місцем автоматизації. Соціальні мережі наповнені контентом, який створив штучний інтелект, а взаємодію користувачів часто модифікують або навіть замінюють боти. Це змінює саму природу інтернету і порушує перед нами важливі питання щодо його майбутнього.
Щоб зберегти інтернет «людяним», необхідні дії на кількох рівнях:
- Технологічні компанії мають брати на себе більше відповідальності за те, як вони використовують штучний інтелект. Прозорість алгоритмів, інструменти для виявлення фейкового контенту та підтримка справжніх взаємодій повинні стати пріоритетами. Наприклад, маркування контенту, який створив ШІ, може допомогти користувачам розуміти, з ким або з чим вони взаємодіють.
- Користувачі повинні залишатися залученими та обізнаними. Це означає підвищення цифрової грамотності, критичне мислення щодо інформації та розуміння того, як працюють алгоритми. Нам варто навчитися розрізняти реальне та фейкове, уникати маніпулятивного контенту та підтримувати автентичні людські зв’язки в мережевому просторі.
- Регулювання та етичні стандарти необхідні для захисту як користувачів, так і компаній. Це стосується не лише захисту даних, а й контролю за тим, як використовують ШІ в соціальних і політичних процесах. Регулювання має гарантувати, що інтернет залишиться простором для людей, запобігати зловживанням і сприяти рівному доступу до технологій.
Проте цього недостатньо. Щоб зберегти інтернет «людяним», він має знову стати простором для творчості, відкритого діалогу та справжнього спілкування. Ми повинні підтримувати спільноти, засновані на чесності та автентичності, де людські голоси лунають гучніше за алгоритми. Платформи, які ставлять людей вище за прибуток від утримання користувачів у мережі, можуть стати кращим прикладом.
Інтернет усе ще живий. Однак його майбутнє залежить від того, як ми використовуємо створені нами технології. Якщо ми бездумно підемо шляхом повної автоматизації, то ризикуємо втратити те, що робить інтернет справді цінним — людську присутність. Якщо ж ми збережемо баланс між технологіями та людськими цінностями, то зможемо повернути інтернет до його первісного призначення — простору для людей, а не для машин.
