Нещодавно мій знайомий — людина, яка прагне змінити щось у цьому світі та глибоко цікавиться політичним майбутнім світу, — поставив питання, що прозвучало одночасно парадоксально і провокаційно: «Як поставити корупцію на службу державі?» На перший погляд, ідея використання корупції як інструменту для користі держави здається суперечливою, але вона порушує важливе питання про природу управління та підходи до досягнення суспільного блага в сучасних державах.
Ці роздуми привели мене до іншої, більш цікавої ідеї: найкращий шлях до створення благополучного суспільства для всіх пролягає через інтеграцію економічного зростання та захисту навколишнього середовища як рівнозначних цілей, передаючи досягнення цих двох цілей технологіям, які з’являться зовсім скоро. Я переконаний, що лише штучний загальний інтелект (AGI) зможе стабільно та ефективно керувати досягненням цих двох ключових завдань у майбутньому.
Але почнімо з корупції — проблеми, яка є однією з найбільш укорінених у різних країнах. Корупцію можна знайти як у демократичних, так і в авторитарних системах, у країнах із високим та низьким рівнем розвитку. Корупція функціонує як паралельна система влади, у якій особисті інтереси підміняють суспільні й спотворюють демократичні принципи. Сьюзан Роуз-Акерман та Бонні Дж. Паліфка у дослідженні «Corruption and Government: Causes, Consequences, and Reform» підкреслюють, що корупція пронизує навіть ті структури, які покликані підтримувати справедливість і прозорість, підриваючи довіру суспільства до інститутів. Це можна спостерігати в багатьох країнах, зокрема в Росії, Китаї чи КНДР.
За даними Transparency International, яка щорічно публікує Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index), боротьба з корупцією залишається актуальною проблемою у глобальному масштабі. Попри зусилля антикорупційних організацій та реформаторів, корупція часто залишається стійкою та неминучою частиною політичної системи.
Варто зазначити, що в історії траплялися спроби запровадження «керованої» корупції, коли замість її повного викорінення влада прагнула мінімізувати її шкідливі прояви. Наприклад, у деяких авторитарних режимах корупцію допускають як спосіб підтримання лояльності еліт і стабільності системи.
У своїй книзі «Syndromes of Corruption: Wealth, Power, and Democracy» Майкл Джонстон досліджує феномен корупції та стверджує, що така «керована» корупція може тимчасово сприяти підтриманню стабільності, але в довгостроковій перспективі все одно поглиблює соціальну нерівність і посилює невдоволення населення.
Якщо коротко, то корупцію неможливо перетворити на благо, оскільки ідея «корисної» корупції стикається з низкою фундаментальних проблем:
- Етичні суперечності: легалізація корупції або її використання для державних цілей підриває принципи справедливості та рівності. Така система стає вразливою та втрачає легітимність.
- Економічна неефективність: корупція призводить до втрати ресурсів та зниження ефективності державного управління.
- Соціальна нерівність: корупція посилює розшарування суспільства, оскільки ресурси, призначені для покращення життя всіх громадян, перерозподіляються на користь вузького кола осіб.
Цікавий аспект нашого питання полягає в тому, що найкраща економічна модель для людства має поєднувати стійкий економічний розвиток і захист навколишнього середовища. Організація Об’єднаних Націй через свої Цілі сталого розвитку (SDGs) наголошує, що лише збалансований і стійкий економічний розвиток може забезпечити покращення якості життя на планеті та мінімізацію впливу на природні ресурси.
Отже, найважливішим аспектом є інтеграція економічного зростання з екологічними цілями, що вже розглядається сучасними науковцями та дослідниками як єдиний шлях до довгострокового добробуту. Економіст Джеффрі Д. Сакс у книзі «The Age of Sustainable Development» наполягає на тому, що добробут суспільства вимірюється не лише зростанням ВВП, а й рівнем екологічної стійкості, якістю повітря та води, доступністю зелених насаджень і рівнем соціальної рівності. Поєднання цих факторів дає змогу створити суспільство, у якому кожна людина відчуватиме себе частиною загального добробуту, а довкілля залишатиметься життєздатним для майбутніх поколінь.
Можливості AGI у досягненні цілей стабільного людського розвитку та настання ери технократії
То як же пов’язані AGI, технократія та прийдешня технологічна революція? У світлі викладених вище висновків щодо корупції та завдань сталого розвитку суспільства стає очевидним, що традиційні управлінські моделі, засновані на людських рішеннях, не завжди здатні ефективно розв’язувати проблеми сталого розвитку. На жаль, люди не завжди можуть допомогти людям. Сучасні технології, особливо штучний інтелект, здатні запропонувати гнучкіші та точніші рішення.
Я стверджую, що AGI зможе керувати економікою, встановлюючи баланс між економічним зростанням та екологічною стійкістю. Макс Тегмарк у книзі «Life 3.0: Being Human in the Age of Artificial Intelligence» зазначає, що AGI буде здатний обробляти величезні масиви статистичних даних. А економіка, зрештою, складається зі статистичних даних, їх аналізу та інтерпретації.
Для мене це означає, що AGI в майбутньому зможе ефективно розподіляти ресурси для забезпечення суспільного блага, враховуючи як поточні, так і довгострокові потреби суспільства та природи нашої спільної планети. Я вважаю, що розвиток AGI зможе створити технократичну модель управління, у якій економіка стане не просто інструментом для зростання, а системою, орієнтованою на створення умов для щастя та добробуту суспільства.
Ерік Бриньольфссон та Ендрю Макафі у праці «The Second Machine Age» підкреслюють, що штучний інтелект має потенціал трансформувати управління суспільними та економічними процесами, допомагаючи знизити вплив людських слабкостей та упереджень.
Підсумовуючи, я вважаю, що найкращий шлях для людства пролягає не через спроби адаптувати корупцію для потреб держави, а через прагнення до сталого розвитку, заснованого на передових технологіях. Корупція, навіть перебуваючи формально «під контролем», підриває довіру до інститутів, сповільнює розвиток і посилює нерівність. Тому замість спроб запровадження «корисної» корупції людству слід зосередитися на технологіях, які можуть забезпечити довгострокове економічне зростання та водночас сприяти захисту навколишнього середовища — найважливіших аспектах, від яких залежить добробут майбутніх поколінь.
Розвиток штучного загального інтелекту може стати відправною точкою для такого прогресу. AGI здатен внести в управління суспільством новий рівень ефективності та прозорості, за якого традиційні проблеми, як-от корупція, втратять актуальність, оскільки всі процеси будуть неупереджено орієнтовані виключно на суспільне благо. Ба більше, AGI може стати інструментом, що забезпечить баланс між економічним розвитком та збереженням природних ресурсів. В умовах, коли від сталого управління залежить сама можливість життя на планеті, така модель може стати порятунком і виходом для майбутніх поколінь.
У світлі таких глобальних викликів, як зміна клімату та виснаження природних ресурсів, стає зрозуміло: лише поєднання економічних та екологічних цілей створить гармонійне майбутнє. Сталий розвиток під керуванням AGI здатен забезпечити довгострокову стабільність, за якої й суспільний добробут, й природа будуть збережені на користь прийдешніх поколінь.
Таким чином, AGI може запропонувати людству абсолютно нову парадигму управління, де корупція стане недоречною, а стабільне економічне зростання та турбота про природу слугуватимуть міцним фундаментом для щастя й процвітання суспільства загалом.
