Проводове радіо, яке десятиліттями було невіднятною частиною побуту українців, отримало народну назву «брехунець» через недовіру населення до трансльованої інформації. Як повідомляє «Суспільне Культура», ця саркастична, але водночас доволі лагідна назва походить від слова «брехня». Рідше використовувалася також назва «колгоспник», хоча вона не набула такого поширення. Цікаво, що попри недовіру до змісту передач, сам пристрій став невіддільною частиною життя кількох поколінь українців.
Зародження радіомовлення в Україні
Історія українського радіомовлення розпочалася 16 листопада 1924 року в тодішній столиці УРСР Харкові. Саме тоді в ефірі вперше пролунало: «Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків!». На відзначення цієї події у 1994 році було запроваджено державне свято – День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Масштабний розвиток української радіомережі розпочався у 1928 році. Цей період став справжнім проривом у сфері масових комунікацій для України.
Особливості поширення радіоприймачів
Спершу радіоприймачі були справжньою розкішшю, доступною лише обраним. За словами працівника музею Українського Радіо Анатолія Табаченка, навіть стахановці отримували проводове радіо як винагороду за понаднормову працю. Радянська промисловість не могла забезпечити приймачами всіх громадян, тому радіомовлення здійснювалося через гучномовці, встановлені на електричних і телеграфних стовпах. Поступово ситуація змінювалася, і радіоприймачі ставали більш доступними для широких верств населення.
Підписуйтесь на Mediasat в Telegram: тут найцікавіші новини зі світу технологій
Роль «брехунця» в українському побуті
Попри скептичне ставлення до правдивості інформації, триканальний «брехунець» був чи не єдиним джерелом новин у багатьох селах, оскільки для його роботи не вимагалася електрифікація. Радіоточка стала невіднятним атрибутом майже кожної української кухні та породила чимало ностальгійних спогадів. Для багатьох родин «брехунець» був не просто джерелом інформації, а й своєрідним компаньйоном, який створював особливу атмосферу в домі.
Відображення в літературі
Образ «брехунця» закарбувався в українській літературі. Юрій Іздрик у тексті «Білочка (разом з Шевою)» згадує його серед типових атрибутів побуту: «Запах вчорашнього борщу. Сиґарети «Прима» без фільтра. Білизна на шнурках. Холодильник «Донбас», сексуально стурбований. Студент у водолазці (светр такий). Радіо «брехунець». Старі кеди під ліжком». Ліна Костенко у романі «Записки українського самашедшего» також звертається до цього образу: «Кави нормально не вип’єш, увімкни брехунець на кухні, все тебе чимось приголомшать». Такі літературні згадки свідчать про глибоке вкорінення цього пристрою в культурну пам’ять українців.
Занепад проводового радіо
Ера проводового радіо поступово добігає кінця. Якщо у 2019 році налічувалося 400 тисяч абонентів, то вже у 2020 році Укртелеком припинив проводове мовлення в Одеській, Миколаївській, Херсонській та Закарпатській областях. У 2021 році від’єднали Дніпропетровську область. Двадцяті роки XXI століття можуть стати останніми для проводового мовлення в Україні, але Українське Радіо продовжує працювати в FM-діапазоні, адаптуючись до сучасних технологій комунікації. Так завершується ціла епоха в історії українського радіомовлення, яка триває майже століття.
