Існує багато сучасних науково-фантастичних фільмів, в яких елементи, власне, наукової фантастики використовуються швидше в якості такої собі обгортки. Вона, як правило, або компенсує недоліки сюжету, або є приводом для демонстрації на екрані вибухів та рішучих дій. В них завжди присутній портал для подорожей у часі (який з’являється, як чортик з табакерки), а також бігають просунуті роботи чи прибульці з інших планет, яких цікавить виключно можливість вбити когось із землян.
Ці фільми можуть нам подобатися, але в них немає жодної родзинки. Але деякі режисери докладають максимум зусиль, аби створити справжній образ іншої реалії чи технологій, що надихають – так, як це може робити класична наукова фантастика. Звісно, це ще не означає, що їхні фільми здатні бути екранним еквівалентом читання статті Массачусетського технологічного інституту про квантову сплутаність чи щось подібне, лише тому, що в них гідні й добре продумані сюжети, натхненні справжньою наукою.
Нижче представлено добірку менш комерційних стрічок, що можуть стати гідною заміною таким розкрученим фільмам, як «Інтерстеллар» або «Космічна одіссея 2001 року».
Підписуйтесь на Mediasat в Telegram: тут найцікавіші новини зі світу технологій
Детонатор (Primer)
«Детонатор» цілком можна назвати найкращим з фільмів про подорожі у часі, які колись було знято. Коли ви його дивитеся, у вас може скластися враження, що ви переглядаєте документальний фільм про двох хлопців, які справді створили машину часу. Спецефекти або їх відсутність, звичайно, підтверджують це. Це не кричущий фільм: в ньому немає ані сцен погоні, ні яскравих порталів з променями світла, ані персонажів, які швидко старіють. Двоє хлопців збирають машину часу у своєму гаражі, і вона виглядає настільки реалістичною, що в глибині душі вам може закортіти робити нотатки.
Звичайно, фільм не позбавлений огріхів та недоліків. Він дещо перевантажений дрібницями. Тому сценаристу варто було б трохи попрацювати над спрощенням сюжету, аби зробити його більш зрозумілим. Недарма в інтернеті можна знайти багато різноманітних діаграм, автори яких намагаються пояснити, що саме відбувається на екрані. Проте, сюжет фільму – доволі переконливий і реалістичний, тому у вас на секунду може виникнути бажання зателефонувати другові та дізнатися, чи вільний він у ці вихідні, щоб повозитися у вашому гаражі.
Анігіляція (Annihilation)
Чи не найголовніше, чого ми чекаємо від гарного науково-фантастичного фільму – це можливості викликати у нас, хоча б на якусь мить, відчуття трепету. «Анігіляція» робить це завдяки наявності сюжетних поворотів, які раніше були майже відсутні у фільмах.
Група вчених вирушає у таємну експедицію до зони, я якій, здається, всі закони природи були спотворені. Виникають негаразди. Але творці цієї стрічки припустилися помилки, яка є характерною для багатьох науково-фантастичних фільмів: мається на увазі заглиблення в зайві моменти жахів і страху, які трохи розважають, але разом із тим відволікають від цікавішого сюжету. Проте, це гідна поваги кінострічка.
Узгодженість (Coherence)
Якби більшість званих вечерь були такими, як та, яку показано у фільмі «Узгодженість», ми б з’являлися на них набагато частіше. Ця вечірка відбувається в ніч астрономічної аномалії. Кілька друзів, присутніх на ній, раптом починають помічати, що їхня реальність викривляється таким чином, що цього разу це не пов’язано з надмірним питтям спиртних напоїв.
У фільмі присутні двійники, палички, які світяться, та секретні коди. І все це набагато цікавіше, ніж звані вечері, на яких люди питають у вас, чим ви займаєтеся і вдають, що їм це цікаво. Це добре зроблений незалежний, малобюджетний фільм, з добре прописаним сценарієм і діалогами, створеними ніби для камерної п’єси. Але більша частина фільму виглядає цілком пристойно, і глядачу не заважатиме відсутність вибухів чи космічних кораблів.
Темне місто (Dark City)
«Матриця» і «Темне місто» є одним з прикладів ситуації, коли два схожих фільми виходять у прокат приблизно одночасно, що певною мірою можна пояснити своєрідною заздрістю режисерів один до одного. Однак, незалежно від причин, ми лишаємося у виграші. «Темне місто» – це поєднання «Втікача» з фільмом нуар і футуристичним коміксом. І до цього можна було б додати ще кілька десятків жанрів (німецький експресіонізм, Дракула тощо).
Можливо, хтось був у такій ситуації – коли ви прокидаєтеся, втративши пам’ять, у статусі головного підозрюваного у вчинені серії вбивств, якого переслідують бліді люди у капелюхах, що вміють літати. Візуальні ефекти у «Темному місті» приголомшливі: будівлі перетворюються одна на одну, а життя людей існують на, здавалося б, тонкій завісі реальності. Якщо ви хочете виглядати одним із настирливих кіно-хробаків, то коли хтось згадає у вашій присутності «Матрицю», ви можете відповісти: «Насправді, я віддаю перевагу «Темному місту»». Але не будьте такими хлопцями. Адже обидва фільми хороші.
Місяць 2112 (Moon)
Стрічка «Місяць 2112» чудова тим, що на її прикладі ви можете взяти простий науково-фантастичний сюжет і почати досліджувати його логіку. А також тим, що дає вам змогу півтори години спостерігати за тим, як Сем Роквел грає божевільного. Таким чином, це безпрограшний варіант. Інженер місячної шахти закінчує свою порцію роботи далеко від дому та, здається, зустрічає молодшу версію себе самого, яка не є найкращим сусідом по кімнаті в космосі.
Нічого схожого на поганого космічного сусіда по кімнаті. Фільм ефектно змальовує майбутнє, яке є одночасно чужим і знайомим. Так би мовити, реальністю до якої ще дуже далеко.
