Оптико-волоконні лінії прокладаються по всій території України, і на це витрачаються чималі кошти – але це необхідні витрати, адже завдяки цим лініям мешканці України отримуватимуть можливість доступу до більш швидкісного інтернету. Однак, дослідники переконані, що мідні кабелі, які вже прокладено по всій території країни, здатні забезпечити втричі більшу швидкість, ніж зараз, принаймні, при передачі сигналу на коротку відстань. І все це – за значно меншу ціну. Ця технологія покращення швидкості може допомогти полегшити перехід до оптико-волоконних ліній на загальнонаціональному рівні, а також може бути корисною для використання у країнах, де активно використовуються мідні кручені дроти.
Ерґін Дінк з Кембриджського університету та його колеги стверджують, що кручені пари мідного дроту, що десятиліттями використовувалися як телефонні лінії, а тепер перепрофільовані для потреб роздачі широкосмугового інтернету, здатні підтримувати частоту, у п’ять разів вищу, ніж використовується зараз, що дозволить значно покращити швидкості передачі даних. Дослідники виявили, що вище цієї межі дріт, по суті, починає функціонувати як антена і перетворює будь-який сигнал, який посилається через нього, на радіохвилі, які розсіюються, не досягаючи місця призначення.
«Ці кабелі є насправді дуже старими, їх винайшов ще Александер Ґрем Белл, і відтоді ніхто не вивчав прискіпливо їхні теоретичні параметри», – відзначив Дінк.
Він та його колеги вважають, що, завдяки їхньому відкриттю, мешканці будинків, розташованих поблизу оптико-волоконних ліній, зможуть отримати значно швидші, ніж зараз, швидкості інтернету без необхідності витрачати чималі гроші на прокладання оптико-волоконних ліній безпосередньо до будинків.
Оптико-волоконні кабелі пропускають через себе групи фотонів, що транспортують дані, і величезну кількість цих груп можна надсилати по лінії одну за одною, не чекаючи, поки прибуде перша з них. Оптоволокно, що використовується сьогодні, зазвичай дозволяє передавати дані на швидкості 1 гігабіт на секунду, але теоретично швидкість може бути в тисячі разів вищою.
Але в мідному кабелі сигнал пересилається за допомогою електричного струму, який біжить по всій довжині кабелю, і швидкість передачі даних обмежується швидкістю зміни струму.
Існуючі мідні широкосмугові з’єднання працюють на частоті нижче 1 гігагерца, де струм змінюється мільярд разів на секунду, але дослідники з’ясували, що теоретично цю частоту можна підвищити до 5 гігагерц за допомогою невеликого та дешевого компонента під назвою приймач-передавач (балун).
Дінк не вірить, що ця новація може безпосередньо призвести до п’ятикратного збільшення обсягів передачі даних, оскільки на вищих частотах зростає рівень помилок. Потрібні подальші дослідження, які мають визначити, на який порядок є можливим прискорення, але Дінк вважає, що 3 гігабіти на секунду – цілком можливий показник. Це втричі перевищує поточний теоретичний максимум, хоча на практиці більшість людей, підключених до широкосмугового інтернету через мідний дріт, отримують швидкість, що не перевищує 80 мегабіт на секунду.
