Навесні 2020 року було встановлено мораторій на проведення конкурсів на отримання ліцензій на мовлення.
І ось нарешті законодавці приймають закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення незалежності Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення», який ці обмеження знімає.
На конкурс виставлено 43 частоти на телевізійне цифрове місцеве мовлення, з них п’ять – в обласних центрах.
Конкурс повинен задовольнити потреби місцевих мовників, які ще не встигли перейти з аналогового мовлення на цифрове.
Очікувалося, що після півторарічної перерви в конкурсах на частоти буде не аби який ажіотаж. Але пройшло вже двадцять днів з моменту початку подання документів на конкурс, а ажіотажу – немає. В кабінетах, відповідальних за розгляд документів, від нудьги мухи засинають у польоті.
По суті, «конкурс» в прямому значенні цього слова відбудеться тільки у двох містах – Одесі та Львові. Це єдині міста де на сьогодні кількість осіб, що будуть брати участь в конкурсі, перевищує кількість програм.
В інших 41 місті на сьогодні рідко де є два претенденти, більшість – по одному. А в близько 20 міст – ще нема жодного претендента.
Чому така ситуація? Відповідь в конкурсних умовах: «Вимоги до програмної концепції (відповідно до вимог статей 8, 9, 27, 28, 43 Закону України «Про телебачення і радіомовлення»):
- обсяг ведення передач українською мовою згідно з чинним законодавством;
- обов’язкове розміщення інформаційних, інформаційно-аналітичних та публіцистичних передач місцевої тематики тривалістю не менше двох годин;
- здійснювати мовлення без ретрансляції програм інших мовників.
Тобто, місцевий мовник буде виготовляти в день місцевих новин ДВІ ГОДИНИ на добу, далі він буде заповнювати ефір чимось, невідомо чим, тому що будь-яка ретрансляція заборонена.
До речі, чому заборонена? Законом ретрансляція не заборонена, бланк ліцензії на мовлення навіть передбачає відповідну графу, а ось конкурсні умови – забороняють. Для мене незрозуміло з якою метою були накладені ці обмеження. Для того, щоб захистити місцевих мовників та не видати ліцензії «псевдомісцевим»? Так ніхто не забороняє Національній раді видати ліцензії насправді місцевим мовникам, в першу чергу тим, що вже здійснюють мовлення багато років. Я не сумніваюсь, що професійний досвід членів та апарату Національної ради дозволить безпомилково приймати рішення на користь місцевих мовників.
До речі, місцеві компанії, які вже працюють і згідно з ліцензією мають право ретранслювати загальнонаціональні або рейтингові супутникові канали, мають конкурентну перевагу перед тими каналами, яким заборонено ретрансляцію. А в чому ж тоді причина заборони ретрансляції? Я не маю жодної версії. Можливо члени Національної ради публічно пояснять свою позицію при визначенні таких конкурсних умов.
Але в будь-якому випадку після підбиття підсумків по цьому конкурсу на нас чекає оголошення нового конкурсу з меншими обмеженнями по місцевому продукту та без обмежень по ретрансляції. До речі, такі ліцензії будуть більш привабливими та коштовними.
Також готується «сюрприз» і для тих, хто має намір заробити на перепродажу частот. На сьогодні на конкурс прорахована модуляція QPSK, яка передбачає трансляцію не більше 3-х програм на кожній з частот. Але вже є попередні погодження з Центром «Укрчастотнагляд» щодо зміни модуляції на 16 QAM, що передбачає збільшення програм з трьох до п’яти на кожній з частот та оголошення на наступному конкурсі додатково по дві програми в Одесі та у Львові. Тому «заробити в коротку» спекулянтам від телебачення не вдасться.
Наступний блог буде присвячено конкурсу на FM-частоти, там буде багато цікавого.
