Від журналістки до продюсерки спецпроєктів: Алла Стащенко про те, як побудувати телевізійну кар’єру з нуля
Вона пішла на побачення, щоб потрапити «в телевізор», терпіла булінг від постійно п'яного режисера, обдзвонювала гостей для своїх програм із грудною дитиною на руках та вмовляла Патрісію Каас приїхати о 7-й ранку на ефір. Із юної, але амбітної журналістки Алла Стащенко виросла в кращого гостьового редактора країни, а згодом – продюсерку великих спецпроєктів та власницю успішного бізнесу. Завдяки її харизмі та вмінню знаходити спільну мову з будь-якою людиною, програми «Сніданок з 1+1», «Підйом» на Новому каналі, «Інспектор Фреймут», «На ножах», «Про життя» та «4 весілля» завжди мали цікавих героїв та, відповідно, високі рейтинги. Також у її творчому доробку створення та продюсування шоу «Громада на мільйон» та «Громада на мільйон. Обмін експертами». Хто надихнув Аллу Стащенко на журналістику, який зірковий гість виявився найбільш примхливим, як поєднати догляд за грудною дитиною з цілодобовими зйомками на телеканалі та про найбільші фейли гостьового редактора у прямому ефірі – читайте в нашому матеріалі.
Про дідуся-журналіста на чорній «Волзі» та перший гонорар
Потяг до журналістики у мене з'явився ще у школі. Я тоді дивилася серіал «Беверлі-Ґіллз», де одна з героїнь заснувала шкільну газету. Саме ця кіноробота надихнула мене, як, мабуть, і всю тогочасну молодь, щось робити і щось змінювати. Я вирішила, що хочу чимось відрізнятися від інших, і згодом таки започаткувала нашу гімназійну газету.
Мій дідусь, рідний брат моєї бабусі, працював на посаді головного редактора газети «Житомирщина». Я росла без батька, тож він взагалі був таким собі прототипом чоловіка в моїй родині.
Дідусь завжди ходив у крутих костюмах та їздив із водієм на чорній «Волзі». Він постійно привозив якісь новини, знав підводні камені тих чи інших процесів, подій, які відбувалися в світі – все розкладав нам по полицях, пояснював. Розповідав про свої закордонні відрядження, а у мене горіли очі – я хотіла бути такою ж. В першу чергу, саме він надихнув мене на журналістику.
З 6-го класу я почала публікуватися у місцевій газеті «Лесин край». Це були два маленькі стовпчики на останній сторінці, але там стояли моє ім'я та прізвище. Зараз це смішно звучить, але мені було приємно і дідусь все читав. Саме він сформував та заклав у мені принципи чесної журналістики.
У цій же районній газеті я отримала перший гонорар. Здається, гривень дванадцять. Але на той час для мене це були хороші гроші – я витратила їх на усілякі дівочі штуки. А вже перша професійна зарплатня в мене була 50 доларів на місяць. Пам'ятаю, що все відкладала, а потім придбала купальник та поїхала сама у пансіонат на Чорне море.
Телебачення за побачення
Після школи я вступила до Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка на факультет журналістики. На той момент мене більш за все цікавило саме телебачення. Я мріяла туди потрапити, що згодом і зробила, але у дуже смішний спосіб.
У мене був шанувальник, п'ятикурсник, який постійно мене кликав на побачення, а я відмовлялась. І якось ми зустрілися на університетському подвір'ї, запитали як справи одне в одного і він розповів, що шукає собі на роботі заміну. Він працював міжнародним оглядачем на Першому національному, але хотів піти в новини. Одразу ж почала вмовляти його: «Порекомендуй мене на телебачення, я дуже толкова. Я розумна дівчинка, писала в газету...». Він: «А підеш на побачення?». І я врешті-решт погодилась.
Перший раз прийшла на телеканал, вся аж тряслася. Ще зустріла одразу одну з ведучих – таку красиву, з ідеальним манікюром та укладкою, у стильному костюмі. Стою і думаю: «Боже, на кого я схожа поряд з цією зіркою?».
Там мене почали вчити з нуля. Не скажу, що було легко. Один з режисерів випивав, а після гулянок був досить агресивний і постійно починав мене «дресувати». Я часто ревіла у начиточній, через те, що він казав, наче у мене не такий як треба тембр голосу чи десь я помилку у розшифровці зробила. Але все це – також досвід.
Журналістський досвід
У якості журналістки я працювала спочатку у програмі «Світогляд» на Першому Національному. Три-чотири місяці там пробула і перейшла в «Репортер» на Новий канал, де готувала новини з регіонів. Далі був музичний канал «Enter Music» – дуже крутий час. Я тоді вчилася на 4 чи 5 курсі і мала змогу ходити на всі круті вечірки чи концерти безкоштовно. Загалом була у вирі всіх культурних подій столиці та країни в цілому. Саме там я познайомилась з багатьма відомими людьми, робила свої перші інтерв'ю зі світовими зірками.
Мені дуже подобалися новини, але там трохи сумно було. Я любила «двіж» і все, що пов'язане з культурою та зірками.
Про роботу з зірковими гостями
Далі я прийшла працювати у «Підйом». Спочатку робила огляди культурних подій, а потім мені запропонували стати гостьовою редакторкою.
Завдання гостьового редактора – знайти правильного гостя чи експерта для тієї чи іншої теми програми. Ти маєш все організувати чітко: щоб люди не схотіли піти, щоб їм було комфортно, і головне, щоб програма була цікавою, а спікер був саме тим, хто потрібен для неї.
Я знала багатьох людей і вміла товаришувати. Слідкувала за життям зірок, могла легко вийти на будь-яку людину, подзвонити і вмовити.
Зараз в це вже важко повірити, але були часи без інтернету. Тоді ми героїв шукали через газети та журнали. Я завжди знала, де знайти будь-який контакт. Із розвитком соцмереж все значно спростилося. Головне фолловити потрібних людей, слідкувати за їх життям і товаришувати з їхніми продюсером чи менеджером.
Треба розуміти, що зіркам теж потрібен ефір та піар. Тому ускладнень майже не виникало. Важкувато було лише з іноземцями: коли приїжджали Патрісія Каас чи Гару, складно було пояснити, чому вони мають встати о 7-й ранку та приїхати до нас на програму. Цього і їх менеджмент не завжди розумів, але якось виходило домовлятись. Найскладніше було з Тіною Кароль: за весь час існування «Підйому» вона, здається, лише раз у нас була і то – програма, мабуть, у запису виходила.
Професійне зростання та продюсування спецпроєктів
Я пам'ятаю, що якось сіла і збагнула: «Окей, ти була гостьовим редактором на прямих ефірах, працювала кастинг-директором, що далі?». Зрозуміла, що давно виросла з цієї позиції, бо організовувала все: від перемовин з гостями до їх транспортування, розміщення чи вирішення якихось фінансових питань.
Для початку, чесно кажучи, я сама себе вирішила називати гостьовим продюсером. Далі заявила про свій намір стати продюсером Всесвіту (тому-що я вірю в такі штуки) і своєму керівництву. І вже за кілька місяців мене покликали в «1+1 Продакшн».
Це було продюсування малих форм, не надто великих спецпроєктів. Але це був початок. Я погодилась і одразу почала шукати агентства чи компанії для співпраці. У той же час на мене вийшли представники USAID та запропонували спільну роботу у межах впровадження реформи децентралізації в Україні. Ми разом з замовниками продумали формат і відбувся запуск мого першого великого шоу «Громада на мільйон». Другий сезон вже став міжнародним і дуже круто, що я навіть з Вашингтону отримала схвальні відгуки.
Створення власного бізнесу – агенція KRYLA Communications
У якийсь момент я зрозуміла, що мені не цікаво. Певно тому, що з 18 років працювала на телебаченні. Реалізувала дуже багато проєктів у різноманітних ролях. Планувала продовжувати робити щось на міжнародному рівні, але пандемія завадила. Тому я створила власну агенцію і на сьогодні ми займаємося відеопродакшеном та консультуванням з приводу виготовлення будь-якої відеопродукції.
Вважаю, що у будь-якого контенту має бути філософія та чітка місія. Наша команда може створювати саме таке відео, яке надає людям та бізнесу крила і вони потім злітають дуже високо. Тому агенція і називається – KRYLA Communications.
Про роботу під час вагітності, захоплення йогою та брак вільного часу
Вперше я завагітніла у 22 роки і тоді мені здавалося, що це кінець. Але ні – за рік я вже була на роботі. У 28, коли я пропрацювала вже досить довгий час на телебаченні і мала чимало проєктів, я народила другу дитину. Якраз тоді мене покликали на Інтер в шоу «Про життя» з Андрієм Пальчевським. Формат дуже крутий – я такого ніколи не робила.
В день ми знімали 3-4 програми з 7-8 експертами та зірками в кожній. Мені якось вдавалося кожні три години годувати 4-х місячне немовля і працювати над списком гостей. Було нереально складно, але я впоралася.
Зараз все одно дуже мало часу маю на сім'ю. Дуже любимо разом подорожувати чи посидіти в затишному ресторані: просто поїсти щось смачне, побути поряд та поговорити. Але, на жаль, я майже весь час займаюся бізнесом, і обов'язково спортом, щоб мати енергію на роботу.
Люблю йогу – вона мене дуже розслабляє і надає таке філософське ставлення до життя. Якщо раптом щось іде не за планом, то я розумію – це на краще. І бігаю часто: біг знімає втому і добряче чистить мені голову.
Бліц-опитування
- Перший дитячий спогад
Я їду в своїй червоній колясці, дивлюся на колеса і бачу, як земля втікає з-під ніг. І пам'ятаю, як потім повертаюся і бачу маму, яка мені посміхається.
- Які телевізійні програми чи канали дивиться
Лише Netflix.
- Складові успішного телевізійного проєкту
Своєчасність, гарна драматургія і круті герої.
- Якби не журналістика і телебачення, ким могла б працювати
Психологом або художницею.
- Три поради новачкам на телебаченні
Бути людиною слова і діла. Бути креативним і не боятися розказувати свої ідеї. Дуже багато «пахати».
- Найяскравіша згадка та найбільший фейл за весь час роботи
Найяскравіша згадка: коли я працювала на Фабриці зірок, приїхала Алла Пугачова і я, заходячи до неї, аж трусилася. Вона тоді сказала: «Дитинко, все добре».
Часто були якісь маленькі зірки, які виймали мозок, а таку глибу, як Пугачова все влаштовувало.
Ще один закритий гештальт – особисте знайомство з Олександром Роднянським. Воно відбулося, коли ми робили фільм «25 років з 1+1». На той момент я мріяла познайомитись з людиною, яка цей телеканал заснувала.
Найбільші фейли ставалися, коли раптово зривалися гості і ти не встигав знайти заміну. На «Підйомі», наприклад, Педан з Притулою розігрували комедію: хтось з них залишався ведучим, а інший відігравав роль якоїсь відомої зірки. Ось так і заповнювали ті 7-10 хвилин ефірного часу.